Наш край пишається трудовими подвигами людей, які саме на Одещині розвинули свою плідну діяльність у попередні десятиріччя. За часів Радянського Союзу, багато мешканців Одеси та Одеської області за свою працю отримали високі урядові нагороди, деякі з них були визначені найвищим ступенем відзнаки СРСР за трудові досягнення – званням Героя Соціалістичної Праці. Діяльність цих людей вже стала однією із яскравих сторінок історії Одещини. Документальні матеріали, що знаходяться у Державному архіві Одеської області розповідають про життя та ілюструють велич трудового подвигу наших видатних земляків; саме тут зберігаються й три унікальні «особові фонди» Героїв Соціалістичної Праці – А.А.Барановського, П.Ф.Компаніченко та Н.О.Пучковської.
Докладніше про звання Герой Соціалістичної Праці
Ім’я видатної жінки, вченого, лікаря та педагога Н.О.Пучковської вже стало здобуттям нашої історії: її біографія знайшла своє місце на сторінках багатьох публікацій; її життєвий шлях та діяльність також відображені й у документальних матеріалах. Вперше ці документи були прийняти на зберігання у 1987 році у кількості 30 неописаних справ, із яких в 1989 році було сформовано та описано 52 одиниці зберігання, яки утворили «особовий фонд Н.О.Пучковської» (Ф. Р-7969). У подальшому фонд поповнювався новими матеріалами, та на цей час налічує 166 одиниць зберігання, у яких знаходяться документи, датовані 1927-1999 рр. Усі «архівні справи» складають один опис, систематизований по тематично-хронологічним ознакам. У фонді представлені різноманітні документальні матеріали: біографічні документи, матеріали службової, депутатської та суспільної діяльності; рукописи наукових робот та друковані праці, рецензії, відгуки та анотації, газетні та журнальні статті; листування; фотографії.
Надія Олександрівна Пучковська народилася 12 (25) травня 1908 року в місті Смоленську. Її батько, Олександр Митрофанович Пучковський (1881-1942) був випускником Петербурзької військово-хірургічної академії, відомим вітчизняним отоларингологом, практикуючим лікарем та науковцем; багатий практичний медичний досвід отримала й її мати, Юлія Афанасіївна (у дівоцтві – Алфєрьєва) Пучковська (1883-1923), яка разом з чоловіком працювала сестрою милосердя у шпиталях під час Першої Світової війни.
У 1918 році Надія уперше опинилася у Одесі, коли її батько був призначений на посаду головного лікаря Одеського військового шпиталю; одночасно, на правах приват-доцента, розпочав й викладання на Одеських Вищих жіночих медичних курсах (які після остаточного встановлення радянської влади у місті було об’єднано з медичним факультетом Новоросійського університету). З його ім’ям пов’язана організація та становлення кафедри ЛОР-хвороб та початок систематичного викладання загального курсу отоларингології у Одеському медичному інституті.
О.М.Пучковський написав більш ніж ста наукових праць, присвячених питанням гальваноакустики, терапії носових кровотеч, запаленням середнього вуха у грудних дітей і його зв’язок із шлунково-кишковими розладами, лікування туберкульозу горлянки, оперативному лікуванню при захворюваннях верхніх дихальних шляхів, та іншим актуальним проблемам; також він був автором низки навчальних посібників з медицини (у тому числі – першого підручника з отоларингології на українській мові).
Наукову роботу дослідника та працю лікаря-практика, вчений суміщав із викладацькою діяльністю: був професором медичних інститутів у Одесі (1920-1922) та Києві (1922-1937). Але його, як і багато кого з громадян СРСР, було звинувачено у антирадянській діяльності: вченого було заарештовано (1937), та через п’ять років він раптово помер в одному зі сталінських таборів (1942). Посмертно, за безпідставністю обвинувачень, професора О.М.Пучковського було реабілітовано (1957).
Так саме, як і батько, Надія вирішила обрати медицину та науку своєю професією: після закінчення навчання у Київському медичному інституті (1930), вступила до аспірантури при кафедрі гістології Одеського медичного інституту, та одночасно – почала працювати в очній клініці цього інституту, під керівництвом професора В.П. Філатова (1932).
Свій трудовий шлях Н.О.Пучковська продовжила на посаді асистента кафедри гістології І-го Київського медичного інституту (1936-1940). Успішно захистила кандидатську дисертацію «Регенерація епітелію рогівки» (1937). Прилюдний захист відбувся 29 червня, а вже через кілька місяців було репресовано її батька – 12 листопада його було заарештовано. Незважаючи на це, рішенням Ради Професорів інституту, що було прийнято на засіданні 4 травня 1938 року, лікар Пучковська Н.О. була затверджена у науковому ступені кандидата медичних наук. Під час навчання у докторантурі при Академії наук УРСР (1940-1941), Н.О.Пучковська продовжила науково-практичну розробку питання тотальної пересадки рогівки і ролі нервів в приживленні трансплантату. Частина її дослідження, що була надана на республіканський конкурс робіт молодих вчених, отримала Першу премію АН УРСР.
Після початку Великої Вітчизняної війни Н.О.Пучковська евакуювалася до Середньої Азії разом з чоловіком – спеціалістом у галузі бавовництва (за мирних часів Роман Віталійович Боровик (1900-1971) працював у ботанічному саду Одеського державного університету імені І.І.Мечникова). Опинившись у Узбекистані, Надія Олександрівна також працювала за фахом – на посаді старшого лаборанта, потім – асистента очної клініки Ташкентського медичного інституту (1941-1942).
 |
 |
 |
 |  |  |
Коли жінку- медика було призвано до лав Радянської армії (1943), вона очолила очне відділення фронтового спеціалізованого евакуаційного шпиталю №1066, що знаходився у складі військ 4-го Українського фронту. З військами Н.О.Пучковська пройшла фронтовими шляхами аж до Кракова; за час перебування у армії, отримала іменну вдячність командування, оголошену у всіх підрозділах фронту, була нагороджена бойовим орденом Вітчизняної Війни ІІ ступеню та медалями.
 |  |  |
Після демобілізації із армії, Надія Олександрівна почала працювати в Українському (Одеському) науково-дослідному інституті очних хвороб і тканинної терапії, який очолював лауреат Державної премії СРСР, Герой Соціалістичної Праці, академік Володимир Петрович Філатов (1875-1956).
 |  |  |
Під керівництвом всесвітньо відомого хірурга-офтальмолога, Н.О.Пучковська продовжила свою практичну роботу та наукову діяльність – обіймала посади старшого наукового співробітника та завідуючої лабораторією (1946), завідуючої відділенням (1947), заступника директора по наукової частині (1952). Після смерті В.П.Філатова, тимчасово виконувала обов’язки директора (1956), та невдовзі – очолила інститут (1957).
Продовжуючи традиції, закладені академіком В.П.Філатовим (невдовзі інститут був названий його ім’ям), лікар-практик Н.О. Пучковська фактично створила новий напрям в офтальмології – у галузі кератопротезування та кератопластики при ускладнених більмах та лікуванню опіків очей і їхніх наслідків. Саме вона розробила ряд принципово нових операцій на передньому відділі ока, брала участь у створенні перших вітчизняних лазерів для застосування у офтальмології та розробці техніки лазерних операцій, впровадження ультразвуку в клінічну практику.
 |  |  |
 |  |  |
Одночасно, вона продовжувала розробку своєї науково-практичної роботи (розпочатої ще до війни), та згодом захистила докторську дисертацію «Пересадка рогівки при стафіломах, випнутих більмах і деяких інших видах ускладнених більм» (1954). Рішенням Вищої атестаційної комісії СРСР жінці-вченому було присуджено звання професора (1955).
Наукові дослідження Н.О.Пучковської відображені більш ніж у 300 наукових публікаціях, у тому числі – у 14 монографіях, виданих в СРСР і за кордоном. За монографію «Пересадка рогової оболонки при ускладнених більмах» (на матеріалах докторської дисертації), вчена отримала премію Філатова Академії медичних наук СРСР (1960); удруге вона отримала цю ж нагороду за іншу монографію – «Кератопротезування» (1988).
 |  |  |  |  |
 |  |  |  |  |
За колективну роботу «Патогенез та лікування опіків ока та їхніх наслідків», разом з трьома науковими співробітниками інституту, їй була присуджена Державна премія УРСР (1978). Також Н.О.Пучковська була відзначена премією імені С.В.Вавілова II-го ступеню, отримувала дипломи Всесоюзних та Республіканських виставок досягнень народного господарства.
 |  |  |
 |  |  |
Професор підготувала школу вітчизняних офтальмологів: вона була науковим керівником 26 кандидатських дисертацій та науковим консультантом 27 докторів медичних наук; завдяки її педагогічній праці були підготовлені професійні кадри й для інших країн. Представники цієї школи розробляли та продовжують вивчати проблеми хірургічного лікування катаракт, травматичних ушкоджень ока, дистрофії роговиці, застосування лазера в офтальмології, та інші питання сучасної офтальмології.
Високе визнання отримала діяльність Н.О.Пучковської у науковому товаристві: її було обрано членом-кореспондентом (1961) та дійсним членом Академії медичних наук СРСР (1971); почесним членом Міжнародного товариства очних хірургів (1969), дійсним членом Міжнародної академії офтальмологів (1974), та інших наукових товариств. Вона неодноразово виступала з доповідями на Міжнародних наукових конгресах, конференціях та симпозіумах, що проходили, у ФРН (1966), Великої Британії (1967), Нідерландах (1968), Болгарії (1970), Мексиці (1970, 1981), Югославії (1971, 1984), Єгипті (1973), Угорщині (1973, 1985), Фінляндії (1978, 1984), США (1982), Італії (1983), та інших країнах світу.
 |  |  |  |  |
 |  |  |  |  |
Професор виїжджала за кордон не тільки з науковою метою – Надія Олександрівна виступала також як представник комітетів та організацій борців за мир (так, Н.О.Пучковська увійшла до складу делегації радянських жінок, що відвідала Сполученні Штати Америки у 1964 році).
 |  |  |
 |  |  |
Величезну наукову, практичну та педагогічну діяльність Н.О.Пучковська вдало суміщала із активною суспільною роботою: обиралась депутатом Одеської міської ради, Одеської обласної ради народних депутатів; депутатом Верховної Ради УРСР п’ятьох скликань (VI-X, 1963-1984; VII-VIII – заступник голови ВР УРСР). Також Н.О.Пучковська входила до складу Вченої ради Міністерства охорони здоров’я УРСР; керувала спеціалізованою радою із захисту кандидатських і докторських дисертацій при інституті імені академіка В.П.Філатова, була головним редактором «Офтальмологічного журналу», головою Українського і членом правління Всесоюзного товариства офтальмологів.
 |  |  |
 |  |  |  |  |
 |  |  |  |  |
За багаторічну плідну працю та дійсний героїзм, Надія Олександрівна Пучковська була признана гідної вищого ступеню відзнаки СРСР – звання Героя Соціалістичної Праці, та була нагороджена орденом Леніна та медаллю «Серп і Молот» (7.ІІІ.1960).
Окрім бойових орденів та медалей, Н.О.Пучковська була нагороджена двома орденами Трудового Червоного Прапора, орденом «Октябрьской революции», орденом «Знак Почёта», медаллю «За доблесній труд в ознаменование 100-летия со дня рождения В.И.Ленина», Почесною грамотою Президії Верховної Ради УРСР; серед її нагород є і болгарський «Кирила та Мефодія» 3 ступеню.
 |  |  |
 |  |  |
 |  |  |
Припинивши у 1985 році адміністративну діяльність на посаді директора, Н.О.Пучковська зосередилась на практичній роботі – у наступні роки плідно працювала завідуючої клінічним відділом, до 2000 року залишалась професором-консультантом Одеського науково-дослідного інституту очних хвороб та тканинної терапії імені академіка В.П.Філатова.
15 травня 2001 року, на дев’яносто третьому році життя, перестало битися серце Надії Олександрівни Пучковської. Пам’ять про неї зберігатиметься її учнями та колегами, та усіма, кому своєю багаторічною працею вона допомогла.
 |  |  |  |  |
Підготовка матеріалу, текст, оформлення виставки – Березін С.Є.