29 вересня 2026 року працівники Державного архіву Одеської області взяли участь у меморіальному заході до Дня пам’яті жертв Бабиного Яру, присвяченому вшануванню пам’яті жертв Голокосту та осмисленню трагічних сторінок історії єврейського народу в Україні.

Цей день є нагадуванням про одну з найстрашніших трагедій ХХ століття, про мільйони людських життів, знищених нацистським режимом, та про відповідальність сучасних поколінь за збереження правди про ці злочини. Пам’ять про жертв Бабиного Яру та Голокосту є невід’ємною складовою історичної пам’яті України й важливою запорукою недопущення повторення подібних трагедій.

Локацією для події стала Одеська національна наукова бібліотека за ініціативи Представництва ЮНЕСКО в Україні та підтримки Державної архівної служби України.

У межах заходу презентовано виставку «Голоси, що вціліли: пам’ять і стійкість єврейської спільноти в Україні». Держархів став учасником формування тематичної частини експозиції, надавши документи зі своїх фондів.

Державний архів Одеської області презентував документи, які відображають пам’ять про єврейську культуру на теренах Одещини та мають статус документів Національного архівного фонду України: листівки 1917 року, присвячені двадцятиріччю «Бунда» – загального єврейського робітничого союзу; документи єврейської професійно-технічної школи «Кустрем»; матеріали, пов’язані з діяльністю «Гезкульту».

Важливим доповненням банерної виставки стала особливо промовиста фотографія оркестру одеського єврейського ремісничого училища «Труд». На ній – люди, які були безпосередніми учасниками освітнього та культурного життя Одеси. Серед них фабрикант Левенберг І. Ш., за кошти якого було організовано оркестр, капельмейстер Чернецький С. І. та завідувач училища Штейнберг С. Й. Це повернення в історичну пам’ять людських обличь, імен і доль.

Для Державного архіву Одеської області збереження документальної спадщини, яка засвідчує історію Голокосту, є важливою складовою роботи зі збереження історичної пам’яті. Адже архівні документи – це не лише свідчення минулого, а й можливість говорити правду про пережите, протистояти забуттю та передавати пам’ять про загиблих під час Голокосту майбутнім поколінням.