День пам’яті жертв політичних репресій – щорічний національний пам’ятний день в Україні, що припадає на третю неділю травня. Відзначається згідно з Указом Президента від 21 травня 2007 року. У цей день ми вшановуємо пам’ять жертв політичних репресій комуністичного режиму.
День пам’яті і скорботи про жертви, які загинули або постраждали в Україні внаслідок політичних репресій комуністичного режиму, спочатку з’явився в національному календарі країни наприкінці 90-х років і носив назву “День пам’яті жертв голодомору”, відображаючи в своєму формулюванні один з найтяжчих злочинів проти людяності тієї безжальної влади. Він відзначався в четверту суботу листопада (Указ Президента України від 26 листопада 1998 року № 1310/98). Потім, згідно з Указом Президента України від 31 жовтня 2000 року № 1181/2000, цей пам’ятний День був перейменований і став називатися «День пам’яті жертв голодомору та політичних репресій». Указом від 15 липня 2004 року № 797/2004 було встановлено назву «День пам’яті жертв голодоморів та політичних репресій». Надалі, згідно Указу Президента України від 21 травня 2007 року № 431/2007, з метою належного вшанування пам’яті жертв політичних репресій, привернення уваги суспільства до трагічних подій в історії України, викликаних насильницьким впровадженням комуністичної ідеології, відродження національної пам’яті, утвердження нетерпимості до будь-яких проявів насильства проти людяності, дні пам’яті жертв голодоморів та жертв політичних репресій виділили в окремі пам’ятні дати. «День пам’яті жертв голодоморів», як і колись, відзначається в четверту суботу листопада, а «День пам’яті жертв політичних репресій» – щорічно у третю неділю травня.
Кількість жертв політичних репресій в Україні досі неможливо підрахувати. Десятки тисяч людей було розстріляно, сотні тисяч пройшли в’язниці, заслання, табори, примусово проходили психіатричне лікування. Через терор і репресії пройшли усі верстви українського населення: від наукової та творчої інтелігенції до селян. Радянська влада намагалася приховати сліди своїх злочинів. Місця поховань ставали режимними об’єктами КДБ, місцевість розрівнювали бульдозерами, доступ до відповідних архівів був заборонений. Одним із символів тих подій став Биківнянський ліс під Києвом. Це найбільше в Україні місце масових поховань жертв комуністичних політичних репресій. За різними даними, свій останній спочинок тут знайшли від 15 до понад 100 тисяч осіб, закатованих під час допитів або ж розстріляних у позасудовому порядку органами НКВС у Києві. Але це не єдина таємна спецділянка, по всій Україні розкидані місця масових поховань людей, позбавлених свободи, гідності, майна, замордованих та безвинно страчених: П’ятихатки у Харкові, Рутченкове поле у Донецьку, Дем’янів лаз на Прикарпатті, Суча балка на Луганщині, урочище Триби на Полтавщині, Халявин біля Чернігова. Такі ж братські могили є й в Одесі, Вінниці, Умані, Житомирі, Бердичеві, Львові, Запоріжжі та багатьох інших містах.
Про ці та інші злочини радянського тоталітарного режиму треба пам’ятати завжди. Жива пам’ять дає наснагу боротися, щоб радянський режим був засуджений усім світом на рівні з нацизмом. Боротися за світ без тоталітаризму.
1938 р. З архівно-слідчої справи Леонтія Авксентійовича Добрицького, викладача історії спецшколи № 104 м. Одеса, розстріляного у 1938 році по ст. ст. 54-10, 54-11 УК УРСР за контрреволюційну агітацію.
ДАОО України. Ф. Р-8065. Оп. 2. Спр. 9444. Арк. 8-8 зв., 21.
1936-1937 рр. З архівно-слідчої справи Омеляна Івановича Багрова-Дишлового, директора Одеського Обласного Історичного архіву, засудженого до 5-ти років виправно-трудового табору по ст. ст. 54-10, 54-11 УК УРСР за контрреволюційну агітацію.
ДАОО України. Ф. Р-8065. Оп. 2. Спр. 5412. Арк. 60-61 зв, 193.
1937 р. З архівно-слідчої справи Миколи Миколайовича Віркау, викладача Одеського педагогічного інституту, розстріляного у 1937 році по ст. ст. 54-10, 54-11 УК УРСР за контрреволюційну агітацію.
ДАОО України. Ф. Р-8065. Оп. 2, Спр. 9416. Арк. 14-14 зв., 29.
1937 р. З архівно-слідчої справи Феохарія Георгійовича Феохаріді, викладача школи №46 м. Одеса, засудженого по ст. ст. 54-6, 54-11 УК УРСР за контрреволюційну агітацію у 1937 року помер в 1940 році.
ДАОО України. Ф. Р-8065. Оп. 2. Спр. 2861. Арк. 7-7 зв., 22, 23.
1937 р. З архівно-слідчої справи Лейба Генриховича Стрижака, викладача історії радянській партшколі м. Одеса, розстріляного у 1938 році по ст. ст. 54-10, 54-11 УК УРСР за контрреволюційну агітацію.
ДАОО України. Ф. Р-8065. Оп. 2. Спр. 1153. Арк. 9-9 зв., 111.
1937 р. З архівно-слідчої справи Миколи Миколайовича Петринського, доцента народів Держуніверситету м. Одеса, розстріляного у 1938 році по ст. ст. 54-10, 54-11 УК УРСР за контрреволюційну агітацію.
ДАОО України. Ф. Р-8065 Оп. 2. Спр. 1153. Арк. 8-8 зв., 112.
1937 р. З архівно-слідчої справи Михайла Опанасовича Бачинського, викладача Державного Медичного університету м. Одеса.
ДАОО України. Ф. Р-8065. Оп. 2. Спр. 2947. Арк. 7-7 зв., 67.
1937 р. З архівно-слідчої справи Олександра Олександровича Рябініна-Скляревського, наукового співробітника Одеського обласного історичного архіву, засудженого до 10-ти років виправно-трудового табору по ст. ст. 54-10, 54-11 УК УРСР за контрреволюційну агітацію.
ДАОО України. Ф. Р-8065. Оп. 2. Спр. 5150. Арк. 5-5 зв., 6, 14, 50, 51.