Село Маяки – історія через віки
У жовтні 2021 року мальовниче і колоритне село Маяки Одеської області відзначає 600-річний ювілей.
Село розташоване на відстані 10 км від м. Біляївка та за 37 км від районного/обласного центру – м. Одеса.
Це унікальне місце має давню історію, оспівану поетами і піснярами.
Ця благословенна земля, оповита стародавніми переказами і легендами, завжди потопала у зелені і цвітінні садів, а медове повітря повнилося п’янкими пахощами трав і шелестом очерету з плавнів.
Завдяки географічному розташуванню село Маяки споконвіку було центром торгівлі, а могутній і красивий Дністер став запорукою розвитку всього краю.
Село Маяки одне із найстаріших поселень в Одеській області.
Сучасне село Маяки (Одеський район, Одеська область) з 2017 року є адміністративним центром громади з розвиненою інфраструктурою. До складу Маяківської сільської територіальної громади ввійшли села Маяки, Надлиманське, Удобне, Йосипівка і Лібенталь.
Сьогодні у с. Маяки проживають 5937 осіб, а земельний фонд налічує 4530,3 га.
Поселення людей на місці села Маяки існували ще в античні часи, 4–3 ст. до н. е.
Історичні згадки про населений пункт біля гирла Дністра відносяться до XV століття, коли тут стояв замок Маяк-Караул, побудований литовським князем Вітовтом (тим самим, який бив Тевтонський орден під Грюнвальдом) як прикордонне і митне укріплення. Тут, у гирлі Дністра, в місці судноплавства по річці та лиману беззаперечно стояв маяк, що дав назву поселенню. В письмових джерелах цей замок згадується 1421 року – приблизно в один час зі згадкою про замок і порт Хаджибей на місці майбутньої Одеси. Пізніше турки зруйнували замок. Відомо, що з XVI століття на його місці був склад деревини, яку сплавляли до моря по Дністру. На місці села Маяки археологи знайшли і давніші городища.
З виникненням Одеси поселення Маяки набуває значення торговельно-перевалочного пункту. 1849 року тут побудовано потужну річкову пристань, діє переправа через Дністер, митниця, карантинний пост. Звідси суходолом відправляли вантажі до Одеси.
Сюди прибували пшениця, лісоматеріали, з Маяк на Поділля йшли галери з бессарабською сіллю. Такий рух річною та сухопутною дорогами обумовлює будівництво в Маяках складів, лісопилок та інших об’єктів, пов’язаних з торгівлею і збереженням товару.
З 1862 року Маяки отримують статус міста, його жителів зараховано до стану міщан, хоча більшість із них продовжували займатися хліборобством.
З п’ятисот дворів, що налічувались у Маяках, 300 вважалися землеробськими, хоча майже чотириста з них не мали навіть присадибної ділянки. Міщани наймались вантажниками, сплавниками лісу, робітниками на водопровідну станцію поблизу Біляївки, частина заможних міщан торгувала. За одержання права вести оптову торгівлю сплачувався спеціальний податок. У 1897 році тут видано 170 посвідчень на право торгівлі.
Вигідне географічне розташування, близькість до Одеси сприяли зростанню міста, збільшенню його населення.
1918 року в Маяках було встановлено радянську владу. Великих руйнувань зазнало село в роки громадянської війни. У 1920 році з усіх місцевих підприємств працював лише один паровий млин. Не маючи роботи, неземлеробське населення опановувало хліборобську працю. Значна частина селян орендувала землю в інших селах. Але і хліборобська праця була пов’язана з великими труднощами.
У 1920 році було утворено першу Маяківську сільську раду. Приклад перших об’єднань та артілей був позитивним, і саме цього року відбувся перелом у свідомості сельчан щодо колективного господарювання.
Економічне становище населення на початку двадцятих років було важким, особливо через неврожай 1921 року. Ті негаразди вплинули і на наступний період: не вистачало посівного матеріалу, населення голодувало. Щоправда, певну допомогу насінням, тяглом надали губернський земельний відділ і повітовий виконком. Селяни почали усвідомлювати, що подолати злидні можливо тільки об’єднавшись.
З цією метою частина селян у 1922 році стала на шлях колективного господарювання й утворили три сільськогосподарські колективи.
1925 року розпочало працювати садово-виноградарське товариство, яке наступного року з’єдналось із меліоративним товариством і дістало назву «Червоний придністровець». Того ж року в Маяках розпочалися роботи з осушення плавнів.
Наприкінці двадцятих років у Маяках було завершено суцільну колективізацію. Жителі села пережили непростий період. У 1932 році в Маяках відкрили приміщення лікарні та амбулаторію, де працювало кілька лікарів і медичних працівників з середньою освітою. Невпинно зростали освіта й культура села.
У 1932 році в Маяках відкрився перший звуковий кінотеатр. Сільська рада сприяла, аби у клубі працювали гуртки, читалися різноманітні лекції, організовувалися виставки.
Під час Другої світової війни переважна частина населення пішла на фронт. 24 червня 1941 року в Маяках було утворено винищувальний загін у складі ста осіб. Його бійці несли патрульну службу у дністровських плавнях, знешкоджували ворожих агентів, охороняли колгоспний урожай, зерносховища і ферми.
У період боїв за Одесу через Маяки проходив один із рубежів оборони. 19 серпня 1941 року фашистські війська окупували Маяки. В листопаді 1941 року М.Я. Богачов створив у селі підпільну партизанську групу із шістнадцяти осіб. Народні месники проводили серед населення агітаційну роботу, діставали зброю, вибухівку тощо. 7 квітня 1944 року частини кінно-механізованої групи під командуванням генерал-лейтенанта І.О. Плієва визволили село Маяки від окупантів.
Після переможного закінчення війни до села поверталися демобілізовані воїни. Ставало більше робочих рук. Населення одразу розпочало відбудовувати зруйноване господарство.
Значних успіхів у розвитку села було досягнуто у 1949–1950 роках завдяки плідній роботі колгоспу «Червоний маяк». У цей час на допомогу трудівникам прийшла техніка: автомашини, плуги, культиватори та інші механізми.
У селі працювали млин, крупорушка, олійниця, лимарня, кузня. Тваринницька ферма у 1950 році налічувала майже 300 голів великої рогатої худоби.
Завдяки зрошувальній системі потужно розвивалось овочівницьке господарство. Також будувались корівники, свинарники, артезіанські свердловини, водогін. Через Дністер було споруджено міст, який з’єднав лівий та правий береги.
Сьогодні Маяки – красиве і впорядковане село. З’явились нові вулиці, нові будинки з усіма комунальними зручностями. Тут є все необхідне для плідної роботи, всебічного розвитку і навчання дітей та молоді, створено умови для проведення цікавого дозвілля за різними інтересами. Тут живуть працьовиті, закохані у рідний край люди, які щоденною відданою працею, патріотичним і свідомим ставленням до історії і сьогодення вносять вагому частку у розвиток економіки регіону.
Найбільш поширеною на території громади є екскурсійна діяльність. У селі Маяки та на теренах усієї Маяківської сільської територіальної громади активно розвивається культурно-розважальний, гастрономічний, оздоровчо-пізнавальний, подієвий, рекреаційний туризм. Але основна частина туристів – рибалки-аматори.
Дельта Дністра – унікальне і багате водно-болотне угіддя в Азово-Чорноморському коридорі: красивий ландшафт, річка, птахи. За своєю привабливістю дельта займає одне із перших місць серед диких ландшафтів Європи. Дельта Дністра є унікальною моделлю для проведення багатьох дослідницьких робіт археологічного, історичного, гідрологічного, біологічного, екологічного та інших напрямків.
Окремої уваги заслуговує науковий об’єкт, що заснований у Маяках 1957 року – спостережна станція Науково-дослідного інституту «Астрономічна обсерваторія», яка працює у складі обсерваторії Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова.
Основне завдання обсерваторії полягає у патрульній зйомці 2/3 північної півкулі зоряного неба з метою пошуку і дослідження змінних зірок. Також тут проводяться базисні патрульні зйомки метеорів та явищ, що виникають при згорянні в атмосфері Землі метеорних тіл (наприклад, осколків комет або астероїдів), так званих «падаючих зірок».
Село Маяки продовжує свою славетну історію.
Державний архів Одеської області вітає мешканців с. Маяки та всіх причетний до розвитку цього унікального місця з 600 річним ювілеєм.
1805 р. Справа про заснування в селищі Маяки митної застави, яка перебувала в підпорядкуванні Одеської митниці
ДАОО України. Ф. 1, Оп. 218, Спр. 10
1854 р. Справа про заснування греблі між селом Паланкою і Маякською переправою в Аккерманському повіті
ДАОО України. Ф. 1, Оп. 215, Спр. 42
1855 р. Справа про перейменування села Маяки в містечко і про причислення жителів його в міщан
ДАОО України. Ф. 1, Оп. 193, Спр. 21
1862 р. Справа про складання плану м. Маяки
ДАОО України. Ф. 1, Оп. 42, Спр. 107
1864 р. Справа про забудову церковної площі у м. Маяки
ДАОО України. Ф. 1, Оп. 42, Спр. 89
1964 р. Один із шлюзів зрошувальної системи. Одеська область, Біляївський район, с. Маяки
ДАОО України. Ф. Р-7382, Оп. 1, Спр. 573 (74)
1967 р. В пролетарському магазині. Одеська область, Біляївський район, с. Маяки
ДАОО України. Ф. Р-7386, Оп. 1, Спр. 573 (48)
1967 р. Збирання овочів в радгоспі «Дружба народів». Одеська область, Біляївський район, с. Маяки
ДАОО України. Ф. Р-7386, Оп. 1, Спр. 573 (46)
1967 р. Будівельні роботи на території Одеської філії астрономічної обсерваторії. Одеська область, Біляївський район, с. Маяки
ДАОО України. Ф. Р-7386, Оп. 1, Спр. 573 (49)
б/д Насосна станція зрошувальної системи. Одеська область, Біляївський район, с. Маяки
ДАОО України. Ф. Р-7386, Оп. 1, Спр. 573 (71)
б/д В центрі села. Одеська область, Біляївський район, с. Маяки
ДАОО України. Ф. Р-7386, Оп. 1, Спр. 573 (75)
Благочиніє Маякскаго Округа
Справочная книга Херсонской епархии, 1906. – сс. 76-77
ДАОО України. Бібліотека архіву