До 145- річчя від дня народження Сергія Ісайовича Уточкіна

Державний архів Одеської області презентує он-лайн виставку архівних документів.

«До 145- річчя від дня народження Сергія Ісайовича Уточкіна»

«Я – Авіатор… Я літав над морем, над собором, над пірамідами. Чотири рази я розбивався на смерть. Решта разів — «дрібниці». Харчуюся тільки повітрям і бензином… Загалом, я найбільш щасливий з одеситів…»

                                                                 Сергій Уточкін. «Моя исповедь». 1913 рік

12 липня 2021 року Україна та світ відзначають 145-річний ювілей від дня народження видатного одесита початку XX століття.

Сергій Ісайович Уточкін народився 30 червня (12 липня) 1876 року в Одесі, в родині православного купця. Рано втратив батьків. Деякий час хлопчик мешкав в родині вчителя Рішельєвської гімназії. З юних років Сергій Уточкін захопився спортом. Брав участь у велосипедних перегонах, грав у футбол, займався автомобільним, вітрильним, ковзанярським та мотоциклетним спортом, боксом, боротьбою, веслуванням, гімнастикою, джіу-джитсу, легкою атлетикою, парашутизмом, плаванням, тенісом, фехтуванням. Виступав за футбольну команду Одеського британського атлетичного клубу. Та найбільших успіхів досяг у велоспорті – отримавши величезну кількість призів, зокрема здобув чемпіонство на змаганнях у Лісабоні й Парижі. Крім того, захоплювався літературою, живописом, музикою, мав журналістські здібності – неодноразово виступав зі статтями та нарисами на сторінках одеської преси.

В 1891 році у 15-ти річному віці почав заробляти гроші, беручи участь у велосипедних перегонах. Наступні 17 років він отримував багато перемог та досяг чемпіонства країни, а також вийшов на міжнародну арену, вигравши Великий приз на змаганнях у Лісабоні.

Досягши успіхів у велоспорті, Сергій Уточкін перейшов до авто та мотоперегонів. Впродовж 15 років своєї спортивної кар’єри був неодноразовим чемпіоном і призером мотоциклетних й автомобільних перегонів у Санкт-Петербурзі, Москві, Лісабоні та Брюсселі. Сергій Ісайович був відомим екстремалом, спускався з Потьомкінських сходів на мотоциклі та автомобілі.

У 1894 році, у 17-ти річному віці, Сергій Уточкін став одним з найперших футболістів відомої місцевої команди – Одеського британського атлетичного клубу. У футбол він грав до 34-х років, був засновником двох футбольних клубів в Одесі та капітаном одного з них.

1907 року Уточкін вперше побачив повітряну кулю і вже в жовтні на придбаному разом з друзями надувному літальному апараті він здійснив свій перший самостійний підйом у небо. Того ж року він здійснив у рідній Одесі кілька самостійних польотів на повітряній кулі досягнувши на ній висоти 1200 метрів. Саме завдяки польотам на повітряній кулі Уточкін зацікавився авіацією. У ті часи столицею авіації була Франція, куди  вирушив одеський спортсмен, зібравши десять тисяч французьких франків. У Парижі Сергій Ісайович влаштувався слюсарем на фабрику, де збирав авіамотори «Гном». У Франції Уточкін вперше побачив польоти відомих авіаторів: братів Райт, Луї Блеріо, Альберто Сантос-Дюмона. В Одесу з Франції Уточкін повернувся взявши з собою двох техніків, а також мотори, деталі та креслення і вирішив самостійно будувати літак. Однак, побудований спортсменом моноплан так і не злетів через малопотужний мотор.

2 (15) березня 1910 року Уточкін отримавши дозвіл на польоти і без жодної підготовки здійснив перший у своєму житті авіа політ на аероплані Farman IV, який тривав 12 хвилин. Того ж року, на місцевому іподромі, Уточкін здав екзаменаційний політ на звання «пілота-авіатора». Члени комітету аероклубу запропонували льотчику виконати «вісімку». Піднявшись у повітря на висоту близько 35-ти метрів, Уточкін зробив крутий поворот, протримавшись три хвилини у повітрі. Згодом отримав грамоту та звання «пілота-авіатора».

Так розпочалася кар’єра Уточкіна в авіації. Подивитися на польоти Уточкіна, про якого захоплено писали газети, збиралися величезні натовпи глядачів. Зокрема, у Харкові під час виступу для забезпечення громадського порядку довелося залучати небачені до того сили: 180 поліцейських, понад півсотні приставів, три сотні козаків з Чугуєва і батальйон піхоти.

20 жовтня 1910 року Сергій Уточкін злетів у небо та зробив кілька кіл над Баку на своєму літаку Farman IV, ставши першим авіатором в історії Азербайджану. 10 грудня того ж року на сконструйованому вже власними силами літаку авіатор здійснив політ над Одесою. Стартував спортсмен на місцевому іподромі та на висоті чотирьох сотень метрів перетнув місто вздовж вулиці Преображенської та приземлився на одному з пустирів. Уточкін неодноразово давав виступи в Одесі. 2 липня 1911 року він перелетів з Ланжерона у Дофінівку через Одеську затоку.

Завдяки численним польотам Сергія Уточкіна у різних містах, мільйони людей вперше побачили аероплан і сотні тисяч захопились авіацією на все життя. За свою кар’єру Сергій Ісайович здійснив близько 150-ти польотів на аероплані побував у 70-ти містах світу. Свій 100-й політ у 1910 році Сергій Уточкін здійснив в Одесі.

Переломним у кар’єрі льотчика став 1911 рік, коли проходив перший дальній переліт з Санкт-Петербурга до Москви. Критики вважали дистанцію дуже важкою, а за поганої погоди взагалі неможливою. Стартували льотчики 10 липня, тоді ж дуже зіпсувалася погода, задув шквальний вітер і пішов дощ, через що деякі авіатори припинили змагання. Однак, Уточкін вирішив, що полетить. Він розпочав свій політ добре, однак, за десять кілометрів від Новгорода вийшов з ладу мотор, через що спортсмен був змушений посадити машину на шосе. Вже через годину після другого старту апарат над селом Зайцево потрапив у катастрофу. Це сталося через несправність пропелеру. Літак врізався у берег річки, а Сергій Ісайович хоч і встигнув вистрибнути з аероплана, вдарився об крило та впав у воду. Через цю аварію Сергій потрапив у заштатну лікарню, поки його не відправили до рідної Одеси. Лікарі діагностували у льотчика переломи ноги та руки, вивих ключиць, колінної чашечки, важкі забої грудної клітки, голови. Після виходу з лікарні Сергій намагався повернутися до авіації. Але його почали переслідувати невдачі та головний біль.

У клініці лікарі, для того щоб зняти біль давали йому морфій, але використання морфію призвело до звикання і він перетворився на наркозалежного. Його почала турбувати манія переслідування. Одеські друзі намагалися відправити Сергія у лікарню однак, він категорично відмовився та поїхав до Санкт-Петербурга.

Влітку 1913 року, Сергій потрапив до психіатричної лікарні святого Миколи Чудотворця. З лікарні Уточкін вийшов лише восени 1913 року і повернувся в Одесу. Однак, там у нього більше не було ні домівки, ні грошей, до того ж авіатор так і не припинив приймати наркотики. У жовтні того ж року брати спортсмена, Леонід і Микола, відкрили кінотеатр «Уточ-кіно», для того щоб допомогти своєму середньому брату, а друзі Сергія звернулися до Ради Всеросійського аероклубу з проханням допомогти. Клуб у свою чергу виділив 600 російських рублів на відшкодування витрат, пов’язаних з лікуванням Уточкіна. У листопаді Уточкін знову потрапив до одеської лікарні доктора Штейнфінкеля, розташованій на Середньофонтанській дорозі. У лікарні консиліум поставив діагноз – «важкий нервовий розлад на ґрунті вживання наркотичних речовин».

Останні роки Сергій Уточкін провів у Санкт-Петербурзі, живучи на випадкові заробітки. В 1915-1916 році взимку він захворів на запалення легень, з яким знову потрапив до Психіатричної лікарні святого Миколи Чудотворця. 31 грудня 1915 (13 січня 1916) року авіатор помер, не доживши навіть до сорока років.