Одеська область була утворена Постановою IV позачергової сесії Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету XII скликання від 9 лютого 1932 року. Ця постанова набула чинності з 27 лютого 1932 року після затвердження її Всеросійським Центральним Виконавчим Комітетом. Область була утворена у складі 4 міст обласного підпорядкування, а саме: Одеса, Кропивницький (Зінов’ївське, Кіровоград), Миколаїв, Херсон. Також до територіального поділу Одеської області увійшли 46 районів.

Всього в цей період було утворено п’ять областей на території України, а саме: Вінницька, Дніпропетровська, Київська, Одеська, Харківська.

Зазначена постанова була оприлюднена 10 лютого у черговому номері всеукраїнської республіканської газети «Вісті ВУЦВК», а її повний текст – у виданні «Збірник законів та розпоряджень Робітничо-селянського уряду України» № 5 від 29 лютого.

За документами Державного архіву Одеської області встановлено, що 13 лютого 1932 року відбулося перше засідання Бюро Одеського обласного комітету КП(б)у. Фактичним завершенням організаційного оформлення керівних установ нової адміністративно-територіальної одиниці стала Перша обласна партійна конференція 27-30 травня 1932 року, в рамках якої було затверджено: склад обласного комітету КП(б)У, склад ревізійної комісії і обласної контрольної комісії (протокол, склад, стенограма 1 Обласної конференції, фото секретарів, план (карта) Одеської області 1937 рік).

Саме в період утворення Одеської області на території України розгортався масовий злочин, який увійшов в історію страшним словом «голодомор» – геноцид української нації, скоєний керівництвом Радянського Союзу на чолі з Йосифом Сталіним шляхом штучно створеного масового голоду з метою знищення українців, остаточної ліквідації українського спротиву режиму та намагань українців збудувати самостійну, незалежну від Москви Українську Державу. Радянська влада ретельно готувалася до національного злочину над Україною та подій, що стали чорною сторінкою в житті кожної української родини, але межею відліку та початком геноциду історики-науковці вважають ІІІ Всеукраїнську конференцію КП(б)У, яка відбулась 6-9 липня 1932 року у місті Харкові. Для участі у конференції з Одещини була направлена делегація, до складу якої увійшов Перший секретар Одеського облкомітету КП(б)У М. Майоров. Доповідь Майорова викликала різкий відгук у виступі В. Молотова, якого теж було направлено з Москви для участі у Всеукраїнській конференції.У своїй доповіді Молотов визначив значно завищений план хлібозаготівель для України і спільно з Л. Кагановичем добився його прийняття на III Всеукраїнській конференції КП(б)У.

Одним з адміністративно-репресивних методів колективного покарання сільського населення в Україні став режим «чорних дошок». Саме цей метод, запропонований Радянською владою і впроваджений у 1932-1933 роках на території України став однією з причин голоду – занесення за рішенням ЦК КПУ цілих районів, населених пунктів, колгоспів, сільських рад на так звані «чорні дошки» означало блокування їх спецпідрозділами та військовими, недопущення виїзду населення за межі цих територій, вилучення всіх продуктів харчування, заборона торгівлі тощо.

У 1932 році промисловість Одеської області була представлена машинобудуванням, суднобудуванням, виробництвом будматеріалів, деревообробною, текстильною, хімічною і харчовою промисловістю. В Одесі діяли такі підприємства як канатний завод, джутова фабрика, Одеська сукняна фабрика, що належали до текстильної промисловості, завод Жовтневої революції, Одеський завод Марті, що належали до металообробної промисловості, Одеський завод шампанських вин, підприємства харчової промисловості м. Одеси. У районах області харчову промисловість представляли фабрики кустарного типу, за винятком трьох великих цукроварень. У 1932 році на території Одеської області працювало 89 МТС. У 1937 році було споруджено новий залізобетонний водовід Дністер-Одеса, побудована нова насосна станція. Розширилася каналізаційна мережа в робітничих та курортних районах Одеси.

Значного розвитку у 30-40 роках набула сільськогосподарська наука. На базі Одеської сільськогосподарської станції було створено Український генетико-селекційний інститут, на базі виноробної дослідної станції – Український науково-дослідний інститут ім. В.Є. Таїрова. На Одещині напередодні війни діяло 20 науково-дослідних інститутів. Тоді ж Одеська область стала одним з найважливіших наукових центрів України. Вищі наукові заклади: Одеський Державний університет, Інститути: Педагогічний, Медичний, Індустріальний, Інженерів водного транспорту, Німецький, Водного транспорту.

У 1932 році в Одесі відкрито першу в Україні музичну школу-десятирічку ім. П. Столярського.З успіхом працював всесвітньовідомий театр опери і балету, Одеський цирк, звукове кіно.

Найкривавішою трагедією в світовій історії стала Друга світова війна (01.09.1939 – 02.09.1945), яка завдала Україні масштабних економічних втрат та забрала життя мільйонів мешканців України.

Близько 55 тисяч одеситів вступили до народного ополчення та до винищувальних батальйонів. З 5 серпня 1941 року протягом 73 днів радянські війська та населення Одещини героїчно відбивали наступ німецько-фашистських та румунських військ. Чорноморський флот забезпечував морське сполучення і прикривав Одесу з моря. Населення Одеси мужньо переносило тягар облоги – систематичні нальоти ворожої авіації та артилерійські обстріли, нестачу продовольства, медикаментів. У цих важких умовах жодного дня не припинялася робота фабрик та заводів. 22 грудня 1942 року була заснована медаль «За оборону Одеси», якою нагороджено понад 130 тисяч учасників оборони. До 9 квітня 1944 року Одеса була окупована ворогом, але боротьба не припинялася. В Одесі та передмісті діяли партизанські загони та підпільні групи, базою яких в часи окупації були одеські катакомби. 10 квітня 1944 року Радянська армія. Чорноморський флот при активній підтримці партизанів та підпільників звільнили Одесу від фашистів.

29 лютого 1932 р. Про утворення обласних виконавчих комітетів на території п’яти новоутворених областей УСРР // Збірник законів та розпоряджень робітничоселянського уряду України – № 5.
ДАОО Україна. Бібліотека архіву

Протокол №1 засідання Бюро Одеського обласного комітету КП(б)У від 13 лютого 1932 р.
ДАОО Україна. Ф.Р-11. Оп. 1. Спр. 2. Арк. 1-4

27-30 травня 1932 року Склад Обласного комітету КП(б)У після завершення І Обласної партійної конференції «Чорноморська Комуна», № 868, 1932, 1 липня
ДАОО Україна. Бібліотека архіву

11 квітня 1944 р. Перші післявоєнні Постанови Виконавчого Комітету Одеської Ради депутатів трудящих «Про відновлення роботи у промислових підприємствах, організаціях та установах та збереження державного майна міста Одеси»
ДАОО Україна. Ф.Р- 1234. Оп. 7. Спр. 94. Арк. 1, 4, 5, 7

Відповідно до Паспорту Одеської області, який довгий час залишався під грифом «Таємно» та зберігається в Державному архіві Одеської області, станом на 1 січня 1945 року територія області складала 27,172 кв.клм.; населення – 1, 143 тис.осіб (в тому числі міського – 363 тис.осіб, сільського 780 тис.осіб); за адміністративним поділом: міст обласного підпорядкування – 2, міст районного підпорядкування – 2, сільських районів – 33, міських районів – 6, селищ міського типу – 7, сільських і селищних рад – 593.

В цей період кількість підприємств державної промисловості за окремими галузями: електростанцій (діючих) – 6, металообробних – 33, хімічних – 8, будматеріали – 11, деревообробних – 8, харчових – 96, текстильно-швейних – 6, шкір-взуттєвих – 9, поліграфічних – 8 тощо.

Стрімко відновлювалося сільське господарство. За кількісним складом в цей період в Одеській області працювало машино-тракторних станцій (МТС) – 70, кількість радгоспів – 46, кількість колгоспів – 2037, всього орних земель – 1 854 500 га.

Велика увага приділялась становленню народної освіти. Після війни відновили свою роботу 1285 шкіл, 15 ремісничих училищ, 82 дитячих садочки, 20 дитячих будинків, 28 технікумів (педагогічних – 3, медичних – 3, індустріальних – 5, сільськогосподарських – 5, інших – 12). Також поновили свою діяльність 16 закладів вищої освіти, в тому числі педагогічних – 4, медичних – 2, індустріальних – 3, сільськогосподарських – 1, інших – 6.

Важливим було також проведення культурно-освітньої роботи. У цьому напрямку працювало 363 клуба, 47 бібліотек, 46 хат-читалень, 5 музеїв, видавалося 37 газет. Одеса завжди була південною столицею мистецтва. Після війни в Одеській області працювало 8 театрів та 32 кінотеатри.

Значна увага приділялась роботі закладів охорони здоров’я. В Одеській області після війни було 98 діючих стаціонарних лікувальних закладів, 177 – поліклінік, диспансерів і амбулаторій. Оздоровлення громадян проводили 8 санаторіїв курортного управління.

Після Другої Світової війни на території Одеської області відбувалися значні адміністративно-територіальні зміни.

Постановою Президії Верховної Ради СРСР від 30 березня 1944 року Миколаївська область була розділена на Миколаївську і Херсонську, у зв’язку з чим від Одеської до Миколаївської області відійшли райони: Арбузинський, Благодатненський, Братський, Вознесенський та Веселинівський.

У 1944-1945 роках Гросулівський район був перейменований на Великомихайлівський, Валегоцулівський – на Долинський, Янівський – на Іванівський. З Андре-Іванівського району було виділено новий район – Миколаївський.

У травні 1949 року райцентр Грушківского району був перенесений з Грушок в Ульянівку, у зв’язку з чим Грушківський район був перейменований в Ульянівський.

У зв’язку з ліквідацією Ізмаїльської області у лютому 1954 року до Одеської області були приєднані наступні райони: Арцизький, Болградський, Бородинський, Кілійський, Лиманський, Новоіванівський, Ренійський, Саратський, Старокозацький, Суворівський, Тарутинський, Татарбунарський, Тузлівський і міста Ізмаїл, Вилкове, Білгород-Дністровський.

Одночасно указом Президії Верховної Ради УРСР від 17 лютого 1954 року від Одеської області до Миколаївської відходили м. Первомайськ та райони Велико-Врадіївський, Доманівський, Кривоозерський, Мостовський, Первомайський. До Кіровоградської області відійшли Гайворонський, Голованівський, Вільшанський та Ульянівський райони.

У листопаді 1957 року Долинський, Піщанський та Троїцький райони були ліквідовані і їх територія розподілена між районами Ананьївським (9 сільрад), Балтським (3 сільради), Котовським (3 сільради), Любашівським (3 сільради), Савранським (6 сільрад) і Ширяївським (1 сільрада). Райцентр Лиманського району був перенесений з Лиманського в Білгород-Дністровський, який був раніше містом обласного підпорядкування, і район отримав назву Білгород-Дністровського.

У червні 1958 року Чернянський і Красноокнянський райони були об’єднані в один Красноокнянський район. Вилкове з обласного підпорядкування перейшло до районного і було включене до складу Кілійського району.

У січні 1959 року були ліквідовані райони Андрієво-Іванівський з передачею його території до складу Миколаївського району, Жовтневий – з передачею території у Березівський, Цебриківський і Ширяївський райони. Райцентр Суворівського району був перенесений з с. Суворового в Ізмаїл, який був раніше містом обласного підпорядкування, і район отримав назву Ізмаїльського. Сім сільрад, підпорядкованих Ізмаїльській міськраді, були передані в Ізмаїльський район.

Станом на 1960 рік Одеська область складалася з 31 району: Ананьївський, Арцизький, Балтський, Біляївський, Березівський, Боградський, Білгород-Дністровський, Бородинський, Великомихайлівський, Іванівський, Ізмаїльський, Кілійський, Кодимський, Комінтернівський, Котовський, Красноокнянський, Любашівський, Миколаївський, Новоіванівський, Овідіопольський, Одеський, Роздільнянський, Ренійський, Савранський, Саратський, Старокозацький, Тарутинський, Татарбунарський, Фрунзівський, Ширяївський, Цебриківський.

Указом Президії Верховної Ради УРСР від 4 січня 1965 року віднесено до категорії міст районного підпорядкування міста: Балта, Кілія і Роздільна.

Залишити такі міста обласного підпорядкування: Одесу з смт Іллічівськ; Білгород-Дністровський; Ізмаїл; Котовськ; Рені.

12 квітня 1973 рік. На підставі Указу Президії Верховної Ради УРСР № 1561-VIII село міського типу Іллічівськ Київського району м. Одеси віднесено до категорії міст обласного значення.

25 лютого 1981 року смт Южне Комінтернівського району було підпорядковане Суворовській районній раді міста Одеси.

3 вересня 1985 року смт Теплодар Біляївського району передано в підпорядкування Центральній районній раді м. Одеси.

3 лютого в 1993 року Постановою Верховної Ради № 2989-XII смт. Южне Суворовського району міста Одеси віднесено до категорії міст обласного значення.

17 червня 1997 року Постановою Верховної Ради № 353/97 – ВР смт. Теплодар Центрального району міста Одеси віднесено до категорії міст обласного значення.

Визначні події відбулися в період з 1945 по 1991 роки в Одеській області:

1965 рік. В Одесі був заснований єдиний в СРСР Музей Морського Флоту СРСР;

1965 рік. За видатні заслуги в підготовці фахівців Одеський державний університет ім. І.І. Мечникова був нагороджений орденом Трудового Червоного Прапору;

1966 рік. Відбулося відкриття пам’ятника Великому Кобзарю – Тарасу Шевченку на центральній алеї парку Шевченка (рішення Одеського міськвиконкому від 18 листопада 1964 року № 750 «Об установке скульптуры Т.Г. Шевченко в Центральном парке культуры и отдыха им. Т.Г. Шевченко»);

1971 рік. Створено Південний науковий центр Академії наук УРСР в Одесі;

28 червня 1999 року Указом Президента України № 760/99 для розширення зовнішньоекономічних зв’язків регіону та країни на території Одеського морського порту була створена вільна економічна зона (ВІЗ) «Порто-Франко»;

• 2000 рік. Місто Одеса увійшло до Міжнародної асамблеї столиць та великих міст СНД (МАМ). Місто отримало гранд від уряду США в сумі 400 тис. доларів на розробку техніко-економічного обґрунтування реконструкції мереж міського теплопостачання;
• 23 березня 2000 року. Згідно Закону Верховної Ради України № 1607-III створена спеціальна (вільна) економічна зона «Порто-Франко» на території Одеського морського торгового порту.

За видатні заслуги у різні часи в період з 1945 по 1991 роки Одеса і Одеська область відзначені високими нагородами:

5 листопада 1958 року – Указом Президії Верховної ради СРСР: За великі успіхи, досягнуті трудящими Одеської області Української РСР у збільшенні виробництва зерна, цукрового буряку, м’яса, молока та інших сільськогосподарських продуктів, за успішне виконання соціалістичних зобов’язань по продажу державі у 1958 році 552 мільйонів пудів хліба Українську Радянську Соціалістичну Республіку нагороджено орденом Леніна;

14 листопада 1958 року – Указом Президії Верховної Ради СРСР Одеську область Української РСР нагороджено Орденом Леніна;

8 травня 1965 року Указом Президії Верховної Ради місто-герой Одесу нагороджено орденом Леніна і медаллю «Золота Зірка».

1944 р. Зведена відомість обласної комісії до Надзвичайної державної комісії про збитки та жертви заподіяні фашистськими окупантами на території Одеської області за період Великої Вітчизняної війни.
ДАОО Україна. Ф.Р-11. Оп. 11. Спр. 52. Арк. 53, 54

1 січня 1945 р. Паспорт Одеської області за 1945 рік. (територія, населення, адміністративний поділ, природні ресурси, промисловість, сільське господарство, транспорт, зв’язок, комунальне господарство, громадське харчування, народна освіта, мистецтво, охорона здоров’я, бюджет)
ДАОО Україна. Ф.Р-2000, Оп. 2, Спр. 5. Арк. 1, 2, 3, 5

4 квітня 1945 р. Рішення Виконавчого Комітету Одеської міської Ради депутатів трудящих № 518 від 04 квітня 1945 року про нагородження учасників оборони м. Одеса медаллю «За оборону Одеси» (списки нагороджених).
ДАОО Україна. Ф. Р-1234. Оп. 7. Спр. 196. Арк. 16

5 листопада 1958 р. Указ Президії Верховної Ради СРСР: За великі успіхи, досягнуті трудящими Одеської області Української РСР у збільшенні виробництва зерна, цукрового буряку, м’яса, молока та інших сільськогосподарських продуктів, за успішне виконання соціалістичних зобов’язань по продажу державі у 1958 році 552 мільйонів пудів хліба нагородити Українську Радянську Соціалістичну Республіку орденом Леніна.
ДАОО Україна. Бібліотека архіву

14 листопада 1958 р. Указом Президії Верховної Ради СРСР нагородила Одеську область Української РСР Орденом Леніна.
ДАОО Україна. Бібліотека архіву

18 листопада 1964 р. Рішення Виконавчого Комітету Одеської Міської Ради депутатів трудящих № 750 про встановлення постаменту для пам‘ятника Т.Г.Шевченка в Центральному парку культури і відпочинку ім. Т.Г.Шевченка.
ДАОО Україна. Ф.Р-1234. Оп. 8. Спр. 452. Арк. 130 а.

8 травня 1965 р. відбулося урочисте вручення місту-герою Одесі ордену Леніна і медалі «Золота Зірка». Високу нагороду вручив член Президії ЦК КПРС, секретар ЦК КПРС М.А.Суслов.
ДАОО Україна. Бібліотека архіву

12 травня 1965 р. За видатні заслуги в підготовці фахівців Одеський державний університет ім. І.І. Мечникова був нагороджений орденом Трудового Червоного Прапору.
ДАОО Україна. Бібліотека архіву

2 квітня 1973 р. На підставі Указу Президії Верховної Ради УРСР № 1561-VIII село міського типу Іллічівськ Київського району міста Одеси віднесено до категорії міст обласного значення.
ДАОО Україна. Бібліотека архіву

3 лютого 1993 р. Постановою Верховної Ради № 2989-XII смт. Южне Суворовського району міста Одеси віднесено до категорії міст обласного значення.
ДАОО Україна. Бібліотека архіву

17 червня 1997 р. Постановою Верховної Ради № 353/97 – ВР смт. Теплодар Центрального району міста Одеси віднесено до категорії міст обласного значення.
ДАОО Україна. Бібліотека архіву

17 червня 1997 р. Постановою Верховної Ради № 353/97 – ВР смт. Теплодар Центрального району міста Одеси віднесено до категорії міст обласного значення.
ДАОО Україна. Бібліотека архіву

День Незалежності України – головне державне свято України, яке відзначається щороку 24 серпня на честь прийняття Верховною Радою УРСР Акту проголошення незалежності України, що прийнято вважати датою утворення держави Україна в її сучасному вигляді.

Одним із перших кроків до незалежності можна вважати прийняття Декларації про державний суверенітет України, яка була прийнята Верховною Радою УРСР 16 липня 1990 року.

Декларація хоч і не проголошувала незалежність України, але вона визначала те, що Україна є суверенною державою, її суверенітет поширюється на всю територію країни та на всі сфери українського суспільства. Хоч Україна за результатами проголошення декларації про державний суверенітет і залишалася у складі СРСР, цей документ мав дуже велике значення – він продемонстрував волю українського народу до незалежності та став поштовхом до запуску процесів, які завершилися 24 серпня 1991 року. Саме в цей день Верховна рада України ухвалила Акт проголошення незалежності України, «за» тоді проголосували 346 депутатів.

Вперше День незалежності України був відзначений у 1991 році, але не 24 серпня а 16 липня. Річ у тому, що коли 16 липня 1990 року Верховна Рада УРСР прийняла Декларацію про Державний суверенітет України, одночасно була ухвалена постанова про відзначення в цей день свята, яка дістала назву День проголошення незалежності України. Свято Дня незалежності України було призначене на 24 серпня постановою Верховної Ради України від 20 лютого 1992 року. Від початку проголошення незалежності України розпочався процес міжнародного визнання нової держави. Весь період існування незалежна Україна підтримувала і підтримує дипломатичні відносини з багатьма країнами світу. Весь період незалежності зовнішня політика України спрямовувалася на утвердження і розвиток її як незалежної держави; забезпечення стабільності міжнародного становища України; збереження територіальної цілісності держави та недоторканості її кордонів; входження національної економіки до світової економічної системи.

Україна першої з СНГ уклала угоди про партнерство і співробітництво з Євросоюзом, стала повноцінним членом Ради Європи, учасницею Організації з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ), підписала низку документів про співробітництво і партнерство з НАТО та західноєвропейськими країнами.

За період Незалежності Україна в цілому і Одеська область, як найбільша за територією область України, має чималі здобутки в економіці, науці, культурі, спорті, сільському господарстві та інших галузях.

В 1992 році у місті Одесі була створена неурядова громадська організація «Міжнародний Чорноморський клуб», який об’єднав 26 міст 8 країн Чорноморського басейну і Середземномор’я та 2 невизнаних державних утворень (Абхазії та Придністров’я).

3 лютого 1993 року Постановою Верховної Ради № 2989-XII смт. Южне Суворовського району міста Одеси віднесено до категорії міст обласного значення.

17 червня 1997 року Постановою Верховної Ради № 353/97 – ВР смт. Теплодар Центрального району міста Одеси віднесено до категорії міст обласного значення.

28 червня 1999 року Указом Президента України № 760/99 для розширення зовнішньоекономічних зв’язків  регіону та країни на території Одеського морського порту була створена вільна економічна зона (ВІЗ) «Порто-Франко».

2000 року місто Одеса увійшло до Міжнародної асамблеї столиць та великих міст СНД (МАМ). Місто отримало гранд від уряду США в сумі 400 тис. доларів на розробку техніко-економічного обґрунтування реконструкції мереж міського теплопостачання.

23 березня 2000 року  Законом України  № 1607-III створено спеціальну (вільну) економічну зону «Порто-Франко» на території Одеського морського торгового порту.

2000 року Одеська юридична академія отримала статус «національної».

11 вересня 2000 року  Одеському державному університету імені І.І.Мечникова присвоєно статус «національного».

17 серпня 2001 року Одеському політехнічному університету присвоєно статус «національного».

2002 року Одеська академія зв’язку імені О.С.Попова отримала статус «національної».

12 листопада 2002 року відкрито музей історії євреїв Одеси «Мигдаль-Шорашим», який є єдиним в Україні єврейським музеєм, що розташований в окремому приміщенні і постійно здійснює всі напрямки музейної діяльності.

26 лютого 2002 року Одеському державному морському університету присвоєно статус «національного».

2002 року Одеському державному філармонічному оркестру присвоєно статус «національного».

18 жовтня 2002 року Одеській академії харчових технологій присвоєно звання «національна».

2003 року Інститут виноградарства та виноробства імені В.Є.Таїрова отримав статус Національного наукового центру.

2005 року завершено повну реконструкцію найбільшого православного храму Одеси – Спасо-Преображенського Кафедрального Собору.

2005 року в Одесі було відкрито штаб Місії Європейського Союзу по наданню допомоги на українсько-молдовському кордоні.

31 серпня 2007 року Указом Президента України № 807/2007 Одеському академічному театру опери та балету присвоєно статус «національного».

27 жовтня 2007 року в м. Одесі відбулося урочисте відкриття пам’ятника імператриці Катерині Другій.

2008 року відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 364-р від 27 лютого 2008 року у зв’язку з 75-річчям трагедії українського народу – Голодомору 1932-1933  рр. була видана «Національна книга пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 рр. Одеська область».

10 квітня 2008 року створено Музей сучасного мистецтва Одеси бізнесменом і меценатом В. Мороховським на основі зібрання робіт майстрів «другої хвилі одеського авангарду» колекціонера М. Кнобеля.

13 липня 2009 року Південно-українському державному педагогічному університету імені К.Д. Ушинського присвоєно статус «національний».

24-25 вересня 2009 року відбулася Міжнародна науково-практична конференція з нагоди 180-річчя Одеської державної наукової бібліотеки імені М. Горького, де бібліотеці було присвоєно статус «національної».

10 грудня 2009 року Одеському обласному російському драматичному театру присвоєно звання «академічного».

21 серпня 2010 року Одеському державному медичному університету присвоєно статус «національний».

11 листопада 2011 року Одеському державному економічному університету присвоєно статус «національний».

16 травня 2012 року Державна музична академія імені А.В.Нежданової отримала статус «національної».

2013 року Одеський зоопарк був удостоєний Диплома Міністерства екології та природних ресурсів України «Кращий зоопарк України 2013 року».

19-22 серпня 1991 р. Матеріали засідань бюро Одеського обкому Компартії України
ДАОО Україна. Ф. 11. Оп. 153. Спр. 5. Арк. 143, 145

22 серпня 1991 р. Заява бюро Одеського міському Компартії України
ДАОО Україна. Ф. 9. Оп. 65. Спр. 5. Арк. 50, 59

24 березня 1992 р. Указ Президента України «Про призначення Представника Президента України в Одеській області.
ДАОО Україна. Ф. 8239. Оп. 11. Спр. 41. Арк. 31

18 квітня 1992 р. Розпорядження представника Президента України «Про утворення державної адміністрації в Одеській області»
ДАОО Україна. Ф. Р-8021. Оп. 1. Спр. 17. Арк. 13, 39, 40

09 вересня 1995 року. Розпорядження президента України «Про призначення голів районних державних адміністрацій Одеської області»
ДАОО Україна. Ф. 8021. Оп. 1. Спр. 171. Арк. 3

30 листопада 1995 р. Рішення Ради регіонів при Президентові України «Про основні положення проекту нової Конституції України»
ДАОО Україна. Ф. 8021. Оп. 1. Спр. 172. Арк. 36

11 липня 1995 р. Указ Президента України «Про призначення Р. Боделана головою Одеської обласної державної адміністрації
ДАОО Україна. Ф. Р-8239. Оп. 1. Спр. 188

26 травня 1998 р. Указ Президента України про призначення С. Гриневецького головою Одеської обласної державної адміністрації
ДАОО Україна. Ф. Р-8021. Оп. 1. Спр. 565

Історія становлення державності України має вікові коріння. Україна, залишаючись нескореною, виборювала свою незалежність проходячи через протиборства як з зовнішніми ворогами і окупантами так і з внутрішніми запроданцями і зрадниками.

У різні історичні часи українці виходили на майдани з метою відстоювання громадських свобод у відповідь на свавілля та деспотію влади.

Боротьба українських громадян за свої права, яка одержала назву «Євромайдан», а згодом Революція гідності та стала загальновідомою, була наймасштабнішою подією в новітній історії України й логічним проявом невдоволення українського суспільства.

Вихід людей на вулиці в листопаді 2013 року після відмови уряду підписати угоду про асоціацію з Європейським Союзом став цивілізованим вибором. Продовження громадських протестів і самоорганізація суспільства у відповідь на тиск із боку держави та єднання громадян для захисту України від військової агресії на сході свідчать про важливість, зрілість і свідомий вибір громадян.

Цим подіям передувало соціальне напруження та невдоволення через політичну корупцію та цинізм керівництва країною по відношенню до власного народу. 

Події в Україні розвивалися стрімко. Політичні і суспільні зміни в державі з 30 листопада 2013 року до лютого 2014 року були викликані протестом громадян України проти протиправного розгону мирної акції студентів та громадських активістів. Однією з головних причини протестів стала надмірна концентрація влади в руках олігархів і прибічників проросійських діячів і небажання України миритися з нав’язаною політикою. 

Резонансом Євромайдану на захист прогресивних ідей стали чисельні мітинги в Одесі та області. Сучасна еліта Одещини мирним і цивілізованим шляхом проявляла патріотизм та протистояла переродженню країни.  

Євромайдан залишив глибокий визначальний і незабутній слід в історії Одеської області через низку відповідних документів і безліч світлин з революційно налаштованими активістами під державними прапорами.  

Повалення злочинно-авторитарного режиму в Україні стало справжнім викликом та серйозним ударом для росії. Агресором були вчинені протиправні дії та порушено цілісність Українських кордонів. Так, 27 лютого відбулося силове захоплення приміщень органів влади Автономної Республіки Крим. Півострів заполонили російські військові без розпізнавальних знаків. Саме це стало першопричиною для початку нової епохи національної боротьби України проти російського агресора.

Перші масштабні проросійські виступи на сході України відбулися 1 березня 2014 року в Донецьку та Луганську.

9 березня у Луганську, а 13 березня – у Донецьку сталися перші сутички між проукраїнськими та проросійськими силами.

Нова українська влада зосередилась на захисті територіальної цілісності та розбудові Збройних сил України, які рішенням РНБО були приведені в повну бойову готовність з метою захисту східного кордону України.

13 березня 2014 року була відновлена Національна гвардія України, а 13 квітня цього ж року з метою припинення розгулу тероризму, організованого російськими спецслужбами у східних регіонах України, РНБО розпочинає широкомасштабну антитерористичну операцію із залученням Збройних Сил України.

Саме 13 квітня 2014 року є датою початку антитерористичної операції (АТО), яка тривала до 30 квітня 2018 року. Після АТО на сході України була введена операція Об’єднаних сил (ООС). В рамках АТО  і ООС українськими визволителями було проведено безліч військових та спеціальних організаційно-правових заходів українських силових структур, спрямованих на протидію діяльності незаконних російських та проросійських збройних формувань у війні на сході України.

Свободолюбність – головна риса українського народу, яка, звичайно, була і є не до смаку ворогам. Але саме ця риса гуртує і піднімає патріотів України в бій за незалежність і територіальну цілісність Батьківщини.

Попри ворожі заклики, а інколи і політичні голоси  з середини країни, які  засуджували народний спротив та маніпулювали такими поняттями, як «братовбивча війна», «єдиний народ» – Українці ніколи не зазіхали на чужі землі і території, а тільки відстоювали права свого народу.

Уродженці Одещини – патріоти України чисельною армією військових і добровольців захищали Батьківщину на території східних областей. Ціною свого життя жителі Одеської області утримували ворога і не пускали в глиб України. Героїчний подвиг земляків будуть пам’ятати нащадки в багатьох поколіннях.

Державний архів Одеської області ініціював створення окремого фонду учасників АТО та плідно співпрацює відповідно до Меморандуму, підписаному 27 листопада – з Центром допомоги учасникам антитерористичної операції в Одеській області та відповідно до Меморандуму, підписаному 14 січня – з Комунальною установою «Одеський обласний центр допомоги ветеранам війни».

Фотографії з місць проведення мітингів та демонстрацій 2004 р. у м. Одесі на Думській площі, Куликовому полі та біля Одеської обласної державної адміністрації
ДАОО України. Ф. 8203. Оп. 1. Спр. 57

Документи військовослужбовця Збройних сил України, учасника АТО Олександра Сироти: біографія, газета «Татарбунарський вісник» з некрологом «Загинув, захищаючи Батьківщину», фотокартка. Загинув 18 липня 2014 року

ДАОО України. Ф. 8302, оп. 1, спр. 8

2014-2015 р. Газета «Захисник Маріуполя»

ДАОО України. Ф. 8302. Оп. 1. Спр. 1

2014 р. Повідомлення командира військової частини про смерть військовослужбовця Збройних сил України, учасника АТО Костянтина Ковальчука. Спогади вчительки В.П.Кучер про Костю Ковальчука. Загинув 1 липня 2014 року

ДАОО України. Ф. 8302, Оп. 1, Спр. 4