Пам’ятаємо! Єднаємося! Переможемо!

У 1932-1933 роках комуністичний тоталітарний режим вчинив злочин геноциду проти Українського народу. Сьогодні його спадкоємець рашистський режим прагне знову вчинити на українській землі геноцид.

Голодомор – це геноцид української нації, вчинений в 1932-1933 роках. Він був скоєний керівництвом Радянського Союзу, щоб упокорити українців, остаточно ліквідувати український спротив режиму та спроби побудови самостійної, незалежної від Москви Української Держави. У 2006 році Законом України «Про Голодомор 1932-1933 років в Україні» Голодомор визнано геноцидом українського народу. У 2010 році постановою Апеляційного суду міста Києва доведено геноцидний характер Голодомору, намір Сталіна, Молотова, Кагановича, Постишева, Чубаря, Хатаєвича, Косіора знищити частину української нації. Під час вчинення особливо тяжкого злочину геноциду в 1932-1933 роках комуністичний тоталітарний режим знищив мільйони.

13 липня 1923 року було утворено Союз Радянських Соціалістичних Республік, до якого увійшла Українська Соціалістична Радянська Республіка. Союзний договір передбачав повну рівноправність республік.

У різні періоди державотворення, українська державна традиція була і мала глибоке історичне коріння, що сягало періоду Київської Русі. Вона об’єднувала націю, посилювала український націоналізм та суперечила ленінській теорії соціалізму, що передбачала злиття націй.

З утвердженням комуністичного режиму відбулися помітні зміни у суспільному, громадсько-політичному та соціально-економічному житті України, що торкнулися насамперед традиційного села. Комуністичний тоталітарний режим нав’язував українцям нові звичаї, нові обряди, водночас змушував відрікатися від минулого, забути своє походження. Розпочався наступ на духовне життя українців.

Політика комуністичного тоталітарного режиму викликала опір українського народу. Історично зафіксовано близько 4 тисячі масових виступів селян на початку 1930-х років проти колективізації, політики оподаткування, пограбування, терору та насильства.

Метою злочину було знищення українського народу як національної групи. Комуністичний тоталітарний режим через насильницьке вилучення продовольства, блокаду сіл і цілих районів, заборону виїзду за межі охопленої голодом України, згортання сільської торгівлі, репресій проти незгодних створив для українців умови, не сумісні із життям. Тобто розрахунок був на фізичне знищення нашої нації.

Через 90 років після Голодомору росіяни знову застосовують проти українців методи геноциду, щоб знищити нашу ідентичність, культуру, мову, знищити українську націю як таку.

В умовах нинішньої російської агресії наша пам’ять про Голодомор 1932-1933 років є чинником суспільної мобілізації українців і світової спільноти для протидії агресору. Станом на 2023 рік Голодомор 1932-1933 років в Україні визнали актом геноциду парламенти 28 держав.

Після Жовтневого перевороту впродовж 1917-1921 років на більшій частині території колишньої Російської імперії владу захопили комуністи. Вони шляхом прямої окупації знищили демократичну Українську Народну Республіку, проголошену 1917 року. Досвід важкої боротьби з українським рухом змусив комуністичний режим для зміцнення свого становища в Україні піти на створення у 1919-1920 роках УСРР зі столицею у Харкові та певні поступки українському національному рухові.

Україна в 1920-х роках переживала культурний ренесанс європейського зразка. Під гаслом “Геть від Москви!” формувалися самобутні, відмінні від російських, культурні традиції, орієнтовані на Європу. Створювалася національна система освіти, обґрунтовувалася економічна концепція України як автономного економічного організму. Проте до кінця цього періоду в СРСР був встановлений тоталітарний комуністичний режим із суворою суспільною ієрархією. Будь-який прояв незгоди, як індивідуального, так і малих і великих груп людей за професійною, національною, релігійною, партійною ознаками, негайно жорстоко карався та придушувався.

Українська нація, яка була другою за чисельністю в СРСР, мала величезний культурно-історичний спадок, власні славетні традиції державотворення, досвід національно-визвольної боротьби. Широкі кола інтелектуалів та економічно самостійне селянство не сприймали політики комуністичного керівництва. Тому за мету було поставлено знищення українців як політичної нації, що могла поставити питання про створення незалежної держави. Для досягнення цієї мети був обраний жахливий інструмент – вбивство голодом.

Жахом Голодомору була надзвичайно велика смертність серед дітей. У багатьох районах України у вересні 1933 року за шкільні парти не сіли близько двох третин учнів. Ученими Інституту демографії та соціальних досліджень Національної академії наук України імені М. Птухи за даними вчених, найбільше постраждали лісостепові регіони України з давніми козацькими традиціями – Полтавщина, Черкащина, Кіровоградщина, Київщина. У цих регіонах в окремих районах упродовж 1933 року вимерло понад половини населення. Смертність перевищувала середній рівень у 8-9 і більше разів. У нинішніх Вінницькій, Одеській, Дніпропетровській областях рівень смертності був вищий у 5-6 разів, у Донецькій і Луганській областях – у 3-4 рази.

Голод на довгі десятиліття порушив природний генетичний фонд, призвів до морально-психологічних змін у свідомості нації. Наслідком злочину геноциду також стало руйнування традиційного українського устрою життя. 1933 рік став для України часом національної катастрофи, наслідки якої відчуваємо і понині.

29 вересня 1933 року завдяки зусиллям українських діячів на засідання Ради Ліги Націй її президент Йоган Людвіґ Мовінкель (прем’єр-міністр Норвегії) ініціював обговорення голоду у радянській Україні. Рада передала це питання до Міжнародного товариства Червоного Хреста. Але Москва відкинула пропоновану допомогу голодуючим людям. У жовтні 1933 року в австрійській столиці, у м. Відень, за ініціативою кардинала Теодора Інніцера створено спеціальний комітет для надання допомоги жителям радянської України.

Під впливом викриттів СРСР врешті-решт змушений був визнати факт голоду 1932-1933 років. У 1993-му вперше на державному рівні відзначені його роковини – через 60 років після трагедії.

1998 року Указом Президента України встановлено День пам’яті жертв Голодомору – щороку в четверту суботу листопада. Цього дня українці, як тільки смеркне, запалюють у вікнах свічки – на пам’ять про всіх убитих голодом. 2006 року Верховна Рада України ухвалила Закон про визнання Голодомору геноцидом українського народу. А в листопаді 2008 р. у Києві споруджено Національний меморіал жертв Голодомору.

2009 року Служба безпеки України порушила кримінальну справу щодо голоду в Україні за ознаками злочину геноциду. У січні 2010 р. Апеляційний суд міста Києва ухвалив, що в 1932-1933 роках в Україні Сталін і його поплічники вчинили злочин геноциду. Сьогодні дані соціологічних досліджень свідчать, що понад 80 % українців підтримують цю позицію.

Визнання іноземними державами та міжнародними організаціями Голодомору 1932-1933 років – геноциду Українського народу:

у жовтні 2023 року Голодомор 1932-1933 років в Україні визнали актом геноциду на державному рівні парламенти 28 держав (Естонії (Заява Рійґікоґу (Парламенту) від 20.10.1993), Австралії (політичні заяви Сенату (2003, 2012, 2017, 2020 рр.) та Палати представників (2008, 2018 рр.), Канади (резолюція Сенату від 20.06.2003 та Акт Палати громад від 28.05.2008), Угорщини (постанова Державних Зборів від 26.11.2003), Литви (Заява Сейму від 24.11.2005), Грузії (Заява Парламенту від 20.12.2005), Польщі (постанови Сенату від 16.03.2006 та Сейму від 06.12.2006), Перу (резолюція Конгресу від 21.06.2007), Парагваю (Декларація Сенату від 25.10.2007), Еквадору (резолюція Національного Конгресу від 30.10.2007), Колумбії (резолюція Палати представників Конгресу від 10.12.2007), Мексики (постанова Палати депутатів Національного Конгресу від 19.02.2008), Латвії (Декларація Сейму від 13.03.2008), Португалії (резолюція Асамблеї Республіки Португалія від 03.03.2017), США (Резолюція Сенату США від 04.10.2018), Чехії (постанови Палати депутатів від 06.04.2022, Сенату від 14.12.2022), Молдови (Декларація Парламенту Молдови від 22.11.2022), Ірландії (резолюція Сенату від 24.11.2022), Німеччини (резолюція Бундестагу від 30.11.2022), Болгарії (рішення Народних зборів від 01.02.2023), Бельгії (резолюція Палати представників від 09.03.2023), Ісландії (резолюція Парламенту Ісландії (Альтингу) від 23.03.2023), Франції (резолюція Нижньої палати від 28.03.2023), Словенії (Декларація Державних Зборів від 23.05.2023), Люксембургу (резолюція Палати депутатів від 13.06.2023), Словаччини (Постанова Національної Ради від 20.06.2023), Хорватії (Декларація Хорватського сабору від 28.06.2023, Нідерландів (резолюція Палати представників від 07.07.2023), Чилі (резолюція Палати депутатів 21.12.2022, політична заява Сенату 09.08.2023).

Країни, в яких рішення наразі прийнято однією палатою парламенту і очікуються рішення другої палати: Бразилія (законопроєкт Сенату від 26.04.2022), Велика Британія (рішення Палати громад від 25.05.2023), Італія (резолюція Сенату від 26.07.2023).

Ватикан назвав Голодомор 1932-1933 років геноцидом (серед інших геноцидів XX столітті) у «Компендіумі соціальної доктрини Церкви», опублікованому 02.04.2004.

Також Голодомор визнали геноцидом міжнародні організації, а саме Балтійська Асамблея (дорадчий орган зі співробітництва між парламентами Естонії, Латвії та Литви) у заяві від 24 листопада 2007 р., Європарламент у резолюції від 15 грудня 2022 р. та Парламентська асамблея Ради Європи 12.10.2023 ухвалила відповідну резолюцію.

В Україні у четверту суботу листопада на вшанування тих, хто помер з голоду, запалюють свічки. Цього року 25 листопада о 16-й годині Україна схилить голови у загальнонаціональній хвилині мовчання… Державний архів Одеської області пропонує ознайомитися з документальною виставкою архівних документів, які знаходяться на зберіганні у фондах Державного архіву Одеської області.

Таємна директива про перевірку органів ЗАГС та вилучення метричних книг за 1932-1933 роки і переведення їх на зберігання у секретні частини райвиконкомів. 15 квітня 1932 р.

ДАОО України. Ф. Р-2009. Оп. 1. Спр. 4. Арк. 91-92.

Лист голови Братського організаційного комітету голові Одеського обласного організаційного комітету про незадовільний хід сівби у зв’язку з поганим громадським харчуванням та випадки опухання колгоспників від недоїдання. 18 травня 1932 р.

ДАОО України. Ф. Р-2000. Оп. 2. Спр. 9. Арк. 60.

Таємна директива Одеського облвиконкому міськвиконкомам і райвиконкомам Одеської області про перевірку органів ЗАГС та вилучення метричних книг за 1932-1933 роки і переведення їх на зберігання у секретні частини райвиконкомів. 15 червня 1932 р.

ДАОО України. Ф.Р. 2009. Оп. 1. Спр. 4. Арк. 91-92.

«Цілком таємно»: спецзведення про результати боротьби міліції зі спекуляцією хлібом та зерном по 13 районах Одеської області за період з 20.07.1932 по 31.07.1932Серпень 1932 р.

ДАОО України. Ф. Р-2000. Оп. 2. Спр. 25. Арк. 144-148.

Витяг з протоколу засідання дирекції Союзскотароб’єднання про вимушене голодування рахівників радгоспу через недодавання їм хлібу.20 серпня 1932 р.

ДАОО України. Ф. Р-4898. Оп. 1. Спр. 2. Арк.153.

Постанова про заходи проти отруєння людей, які вживають у їжу спориш.21 серпня1932.

ДАОО України Ф. Р-2000. Оп. 2. Спр. 2. Арк. 158-162.

Витяг з Постанови Одеського обласного виконавчого комітету про невиконання плану хлібозаготівель, та список колгоспів, занесених на чорну дошку. 25 листопада 1932 р.

ДАОО України. Ф. Р-710. Оп. 1. Спр. 26. Арк. 38-40.

Таємне спецдонесення начальника робітничо-селянської міліції Одеської області А.О. Петерса голові Одеського облвиконкому про випадок вбивства 12-річного В. Тетеріва з метою людожерства 12-річним В. Теребило і 13-річним М. Теребило у с. Архангельському Велико-Олександрівського району Одеської області. 02 березня 1933 р.

ДАОО України. Ф. Р-2000. Оп. 2. Спр. 27. Арк. 1.

Таємне спеціальне донесення голови Бериславського м’ясорадгоспу Марченка Обласній спілці робітників тваринницьких радгоспів УРСР про кількість голодних у Бериславському районі та про випадки масового вимирання на дорогах. 05 квітня 1933 р.

ДАОО України. Ф. Р-5068. Оп. 2. Спр. 6. Арк. 26.

Доповідна записка начальника РК Міліції Одеської області А.О. Петерса до Облвиконкому з вимогою надати хліб для годування арештованих. 22 травня 1933 р.

ДАОО України. Ф. Р-2000. Оп. 2. Спр. 32. Арк. 1,4.

Таємне спецдонесення начальника робітничо-селянської міліції Одеської області А.О. Петерса голові Одеського облвиконкому про смерть від голоду членів німецької сім’ї Шмаутц на хуторі Лозовому Понятівської сільради Роздільнянського району Одеської області та про виснаження і опухлість через недоїдання ще 4-х сімей на хуторі Лозовому. 11 червня 1933 р.

ДАОО України. Ф. Р-2000. Оп. 2. Спр. 27. Арк. 300-301.

Секретна директива Одеського облвиконкому головам райвиконкомів та міськрад про випадки ухилення від реєстрації смертей. 22 червня 1933 р.

ДАОО України. Ф. Р-2000. Оп. 2. Спр. 36. Арк. 61,63.

Доповідна голови Березівського райвиконкому в Одеський облвиконком про повну відсутність хліба у дитячих яслах колгоспів. 30 червня 1933 р.

ДАОО України Ф. Р-2000. Оп. 2. Спр. 31. Арк. 158,159.

Наказ про зняття з посади та притягнення до суду директора Петрівського технікуму Пака за звинуваченням у розбазарюванні зерна шляхом видавання позики артілям. 23 липня 1933 р.

ДАОО України Ф. Р-4898. Оп.1. Спр. 31. Арк. 38-39.

Таємне повідомлення Одеської міськради до облвиконкому про загрозу епідемії тифу і необхідності виділення коштів на протиепідемічні заходи. 22 листопада 1933 р.

ДАОО України. Ф. Р-2000. Оп. 2. Спр. 66. Арк. 1,3.