Сміливість, з якою українці прагнули свободи і змін, зворушила міжнародну спільноту та привернула її увагу до України. Тепер від української громади очікують послідовності та рішучості на обраному шляху, реалізації реформ всередині країни, котрі мають доповнюватися відкритістю й активністю у міжнародному діалозі. Одним із виявів такої позиції держави сьогодні виступає політика культурної дипломатії. Адже вона володіє неабияким спектром можливостей впливати на питання національної безпеки, формування міжнародного іміджу, стимулювання розвитку культури та економіки, зміцнення національної ідентичності, просування системи демократичних цінностей. Культурна дипломатія, як політика, не повинна обмежуватися завданнями винятково сфери зовнішньополітичних відносин. Реагуючи також і на культурні запити суспільства, вона бере участь у його формуванні, осмисленні власного досвіду та плануванні майбутнього. Власне, культурна дипломатія може і має бути складовою культурної політики держави, але лише у тому разі, якщо культурна політика держави відповідає актуальним потребам суспільства.

Дипломатичні відносини між Українською Державою та Королівством Фінляндія були встановлені у 1918 році – у цьому році відбувся обмін посольствами. Проте, з початку 1920-х років Українська Народна Республіка підтримувала відносини з Фінляндською Республікою через своє посольство у Берліні, 9 серпня того ж року були призначені фінські консули у Києві та Одесі. Держави взаємно визнали одна одну. Держави були зацікавлені в економічній співпраці – Фінляндія була зацікавлена в отриманні з України хліба та цукру, а Україна – фінського паперу. 30 вересня 1918 року сторони уклали угоду щодо продажу «Товариством фінських паперових заводів» -1 000 000 пудів паперу в Україну, натомість Фінляндії надавалось право на закупівлю 350 000 пудів цукрового піску за ціною у 100 карбованців за пуд, причому перші чотири партії цукру мали бути відправлені до Фінляндії відразу після того, як фінське посольство отримає відомості про те, що відповідні партії паперу по 62 500 пудів вже завантажені для вивезення в Україну. Загальна сума угоди досягала 30 000 000 фінляндських марок, третина з яких мала бути сплачена Україною в якості авансу.

У грудні 1917 році Виконавчий Український комітет Північного фронту призначив інженера Петра Сливенка, який жив у Гельсінкі, комісаром у справах українців у Фінляндії. В 1918 році Сливенко був призначений консулом Української Держави у Гельсінкі. Українське Посольство у Фінляндії було створене в жовтні 1918 року. Першим українським послом у Фінляндії було призначено історика права Костянтина Лоського, який прибув до Гельсінкі у вересні 1918 року та виконував обов’язки до липня 1919 року. Одним із популяризаторів українського питання у Фінляндії був історик та дипломат Герман Гуммерус, який для ознайомлення громадськості Фінляндії з Українською культурою видав у 1918 році власну брошуру.

Прихильному ставленню фінського уряду до України сприяли давні дружні стосунки між гетьманом Павлом Скоропадським і генералом Карлом Густавом Маннергеймом, колишніми однополчанами. У серпні 1918 року повірений у справах Фінляндії Герман Гуммерус прибув до Києва. Про свою місію він згодом написав спогади «Україна в переломні часи. Шість місяців на чолі посольства у Києві».

Дипломатичне представництво Фінляндії в Україні існувало до жовтня 1921 року.

В 1954 році Фінляндію відвідав український поет Павло Тичина, який мав зустріч із президентом Фінляндії Юго Кусті Паасіківі.

У 1961 році в Києві було влаштовано виставку фінського мистецтва міста Тампере, згодом на честь цього міста названо вулицю в лівобережній частині столиці України.

В 1991 році Фінляндія визнала незалежність України. Дипломатичні відносини між двома країнами було встановлено і вже у квітні 1992 року відкрито Посольство Фінляндії в Україні, а у грудні розпочало роботу Посольство України в Гельсінкі.

Українсько-фінські відносини мають партнерський характер, відзначаються високим рівнем політичного взаєморозуміння й інтенсивними темпами нарощування торговельно-економічного та наукового співробітництва. Діалог на найвищому рівні між Україною та Фінляндією набув регулярного характеру. 14 травня 1992 року Україну з візитом вперше відвідав президент Фінляндії Мауно Генрік Койвісто. В ході візиту було підписано угоди «Про торгівлю та економічне співробітництво», «Про розвиток та двосторонній захист інвестицій».

У липні 1992 року президент України Леонід Макарович Кравчук вперше відвідав Фінляндію.

У лютому 1996 року під час офіційного візиту до Фінляндії президента України Леоніда Даниловича Кучми було підписано «Договір про основи дружби та співробітництва».

З метою зміцнення всебічного співробітництва між громадянами України і Фінляндії, взаємного ознайомлення з історією та культурою двох народів, досягненнями в галузі економіки, науки у 1992 році було засноване Товариство «Україна – Фінляндія». Партнером товариства у Фінляндії з 1993 року стало засноване у 1992 році у місті Тампере Товариство «Фінляндія – Україна». У травні 1994 році в містах Гельсінкі, Тампере, Оулу та Лахті відбулися масштабні Дні України у Фінляндії, а в 1999 році в Україні було проведено міжнародну конференцію ««Калевала»: фінський внесок до європейської духовності». Значною мірою, розвитку двостороннього співробітництва між Україною та Фінляндією у сфері культури сприяє «Товариство українців у Фінляндії», створене в 1997 році. Також, з 2009 року у місті Турку діє філія товариства. У 2010 році вона організувала «Тижні української культури». У 1998 році з метою популяризації культурних надбань українського народу в місті Тампере було засновано Міжнародний український культурний центр. Відтоді було організовано десятки гастрольних турів українських творчих колективів, які дали сотні концертів у всіх регіонах Фінляндії. Ефективним інструментом поглиблення українсько-фінських взаємин є співробітництво між містами України та Фінляндії.

На сьогодні встановлено побратимські зв’язки між Києвом і Гельсінкі, Києвом і Тампере, Одесою й Оулу, Запоріжжям та Лахті. У Фінляндії є два українських історичних об’єкти: пам’ятна дошка на будинку, в якому у
1918 –1921 роках працювала перша дипломатична місія України у Фінляндії, та відкритий у 2009 році пам’ятник «Україна молиться за душі загиблих», присвячений українським воїнам, загиблим під час бойових дій на півночі Фінляндії в ході Зимової війни 1939–1940 років.

31 січня 1962 р. Лист меру міста Оулу Арво Хейно від голови Одеського міськвиконкому А. Коваленко про дарунок місту Оулу від міста Одеса кольорового документального фільму «Одеса» та художню картину «Одеса» виготовлену одеським художником.

1957-1967 рр. Довідка про розвиток дружніх відносин між містами Одеса і Оулу.

ДАОО України. Ф.Р-1234. Оп. 14. Спр. 4. Арк. 36, 131-132.

1964 р. Звіт про перебування делегації міста Оулу у місті Одеса з дружнім візитом споріднених міст в період з 20 по 25 вересня 1964 р. (зустрічі фінської делегації з представниками науки і культури).

ДАОО України. Ф.Р-1234. Оп. 14. Спр. 4. Арк. 260 – 264.

1967 р. Інформація Одеського міськвиконкому про перебування делегації у спорідненому місті Оулу з нагоди 50-ти річчя незалежності Фінляндії та 10-ти річчя встановлення дружніх зв’язків між містами Одеса і Оулу.

1967 р. Звіт про проведену роботу Одеського відділення Товариства Дружби «СРСР – Фінляндія» за 1967 рік.

ДАОО України. Ф.Р-1234. Оп. 14. Спр. 4. Арк. 60 – 69.

22 жовтня 1968 р. Звіт Одеської облради профспілок Голові Одеського міськвиконкому про перебування та виступи з концертами Заслуженої хорової капели УРСР Будинку культури профспілок імені Лесі Українки у місті Оулу (Фінляндія). Лист подяка від мера міста Оулу (мовою оригінала).

ДАОО України. Ф.Р-1234. Оп. 14. Спр. 4. Арк. 311-314.

1964-1969 рр. Матеріали про розвиток дружніх зв’язків м. Оулу (Фінляндія) з м. Одеса (довідки, звіти, листування)

ДАОО України. Ф.Р-1234. Оп. 14. Спр. 12. Арк. 1-8.

20 червня 1969 р. Лист меру міста Оулу від Голови Одеського міськвиконкому про заплановані культурні заходи на 1969-1970 роки.

ДАОО України. Ф.Р-1234. Оп. 14. Спр. 12. Арк. 16, 31.; Спр. 43. Арк. 75, 76.

4-12 вересня 1978 р. Звіт директора Одеського НДІ очних хвороб і тканевої терапії імені В.П.Філатова, академіка Н. Пучковської заступнику Міністра охорони здоров’я СРСР Е. Новіковій про перебування у Фінляндії делегації офтальмологів.

ДАОО України. Ф.Р-7969. Оп. 1. Спр. 7. Арк. 97-105.