Державний архів Одеської області підготував підбірку документів, присвячених історії Свято-Миколаївського храму в селі Перешори Подільського району –  пам’ятці культури ХІХ століття.

Публікація присвячена 164-й річниці від дня народження українського громадського діяча, землевласника та мецената Євгена Харлампійовича Чикаленка, родина якого була одним із фундаторів будівництва цієї святині.

Дід Євгена Чикаленка, Іван Михайлович Горожій-Чикаленко, служив урядником Бузького козацького війська, заснував родове господарство в Перешорах і звів маєток. Батько, Харлампій Іванович, працював секретарем Ананьївського повітового суду, мати Олена походила з польсько-української дворянської родини.

Свято-Миколаївська церква була збудована у 1817 році місцевими жителями з цегли, виготовленої безпосередньо в Перешорах. Завдяки джерелам, що зберігаються у фондах Державного архіву Одеської області, можна простежити становлення храму, роль у житті парафіян та долю священнослужителів. Так, «Відомості про церкви, духівництво та служителів церков Тираспольського повіту» за 1843 рік містять інформацію про заснування церкви, кошторис, майно та формулярні списки священнослужителів.

Згідно з довідником з церковно-приходського поділу Херсонської єпархії за 1906 рік, парафія Свято-Миколаївської церкви налічувала 70 дворів, 280 чоловіків і 253 жінки. При храмі діяла церковно-парафіяльна школа для дітей.

У 1930-х роках священнослужителі Свято-Миколаївського храму зазнали політичних репресій у рамках репресивної політики 1930-х років, спрямованої проти релігійних діячів та представників української громади. У цей період священника Федора Пилецького, псаломщика Феофана Бондаренка та церковного старосту Трохима Мартинюка було засуджено до вищої міри покарання за сфабрикованими звинуваченнями. Архівно-слідча справа з матеріалами розслідування зберігається у фондах Державного архіву Одеської області. У 1989 році обвинувачених було реабілітовано посмертно відповідно до указів про відновлення справедливості щодо жертв репресій 1930-1950-х років.

У 1962 році діяльність Свято-Миколаївського храму було припинено, а в 1985 році споруду зруйновано. На сьогодні збережені руїни церкви перебувають під охороною як пам’ятка культурної спадщини Одеської області.

Документи підкреслюють важливість храму у духовному житті місцевої громади ХІХ-XX століття та становлять цінний історичний матеріал для дослідників краю, є доступними для перегляду в Державному архіві Одеської області та можуть бути використані для подальших досліджень історії регіону та церковної спадщини.