29 січня 1918 року біля залізничної станції Крути відбувся один із найтрагічніших і водночас найгероїчніших епізодів Української революції. Близько 400 українських добровольців – студентів, гімназистів, курсантів військових шкіл і вояків – стали на захист столиці, вступивши в бій із чисельно переважаючими більшовицькими силами, що наступали на Київ.

Попри нестачу озброєння та військового досвіду, українським захисникам вдалося стримати ворога і затримати його просування. Ця затримка мала важливе стратегічне значення: уряд Української Народної Республіки отримав необхідний час для стабілізації ситуації в Києві, придушення більшовицького повстання на заводі «Арсенал» і підписання Берестейського мирного договору, який забезпечив УНР міжнародне визнання та підтримку союзників.

Бій під Крутами завершився великими втратами для української сторони. Частина оборонців загинула під час бою, а 27 студентів, захоплених у полон, були розстріляні більшовиками. Їхня загибель стала символом самопожертви молодого покоління, яке свідомо стало на захист незалежності України.

Переважна більшість учасників бою були зовсім юними – багатьом із них не виповнилося й 18 років. Після звільнення Києва тіла полеглих було перепоховано на Аскольдовій могилі – цей чин став важливим актом загальнонаціонального вшанування.

Після відновлення незалежності України пам’ять про Героїв Крут була повернута в суспільний простір. У 2006 році на місці бою відкрили Меморіал пам’яті Героїв Крут, а щороку 29 січня в Україні відбуваються заходи з вшанування їхнього подвигу.

Подвиг Героїв Крут і сьогодні залишається глибоко актуальним, нагадуючи, що свобода й державна незалежність виборюються ціною великих жертв і потребують відповідальності кожного покоління.