Згідно з Указом Президента України від 12 січня 1996 року № 52/96 в Україні встановлено професійне свято – День українського кіно, який відзначається щороку в другу суботу вересня. Цей день є нагодою згадати історію українського кінематографа, його визначних представників та тих, чиї життя і творчість залишили помітний слід в історії українського мистецтва.

Історія кінематографа в Україні нерозривно пов’язана з Одесою – одним із важливих центрів розвитку вітчизняного кіно. Документи, що зберігаються у Державному архіві Одеської області, дають змогу не лише відтворити окремі сторінки історії кінематографа, а й простежити долі його представників, зокрема тих, хто став жертвою політичних репресій.

Серед таких постатей – акторка німого кіно Яніна Казимирівна Мірато (1898-1937). Її творчий шлях був пов’язаний з Одесою та добою становлення кінематографа. Яніна Мірато знімалася разом із відомою зіркою німого кіно Вірою Холодною. У 1918 році на екрани вийшла кінострічка «Мовчи, сум, мовчи», в якій вони стали партнерками у кадрі. У 1930 році Яніна Мірато прийняла запрошення очолити  Театр юного глядача в Одесі.

Однак її творче життя було перерване репресіями. 12 серпня 1937 року Яніну Мірато заарештували органи НКВС. За обвинуваченням в участі у польській націоналістичній організації «ПОВ» рішенням НКВС СРСР та Прокурора СРСР її було засуджено до найвищої міри покарання. 19 вересня 1937 року вирок виконано.

Архівно-слідча справа Яніни Мірато, що зберігається у Державному архіві Одеської області (фонд Р-8065, опис 2, справа 8635), є документальним свідченням трагічної долі акторки. Документи справи дають можливість побачити не лише факт її переслідування, а й відтворити обставини арешту, перебіг слідства та подальшу долю. У 1956 році Яніну Мірато реабілітовано.

Ще одна сторінка історії українського кіно представлена документами про актора та режисера доби Розстріляного відродження Миколу Захаровича Надемського (1892-1937).

Микола Надемський розпочав професійну діяльність у Києві, працював у театрах, а з 1922 року його життя було пов’язане з Одесою. Він зіграв понад півсотні ролей у кінострічках Одеської кіностудії. Особливо плідним для актора став 1927 рік – тоді він виконав десять ролей.

Як і багато представників української культури, Микола Надемський став жертвою сталінських репресій. У 1937 році його заарештовано органами НКВС. 23 грудня позасудова Трійка НКВС засудила актора до найвищої міри покарання, а 27 грудня вирок було виконано.

Архівно-слідча справа Миколи Надемського, яка зберігається у Державному архіві Одеської області (фонд Р-8065, опис 2, справа 4359), є важливим джерелом для дослідження не лише його біографії, а й історії репресій радянського режиму проти українських діячів культури.

Документи справи зберігають пам’ять про людину, чия творча діяльність припала на один із найяскравіших і водночас найтрагічніших періодів розвитку українського мистецтва.

У 1956 році Миколу Надемського реабілітовано.

Архівні документи повертають із забуття імена митців, дозволяють відновлювати невідомі або замовчувані сторінки їхніх біографій та досліджувати історію українського кіно на основі першоджерел.

До Дня українського кіно Державний архів Одеської області пропонує згадати тих, хто творив українське кіномистецтво, і тих, чиї долі назавжди залишилися зафіксованими в архівних документах.