Державний архів Одеської області був утворений у березні 1920 року як Одеський історичний архів. Головною його функцією була концентрація архівних документів на території Одеси та Одеської губернії (округи, області), контроль за відомчими архівами, забезпечення обліку і збереження документів, організація їх використання і публікації. Багато відомих науковців, громадських і державних діячів брали участь в організації архівної системи в Одеському регіоні, такі як професор історії М.Є.Слабченко, професор російської літератури Ю.Г.Оксман, майбутній професор економіки С.Я.Боровий, архівіст і військовий історик О.О.Рябінін-Скляревський та ін.
Держархів Одеської області починався з 22-х фондів, прийнятих від різних організацій, установ, підприємств, церков, що припинили свою діяльність після Жовтневої революції. З 1920 р. найбільш значущі установи систематично здавали найцінніші документи на постійне державне зберігання. До 1940 року в обласному архіві було сконцентровано понад 4400 фондів.
З початком Великої Вітчизняної війни і німецько-румунської окупації Одеси в 1941 році значна частина матеріалів була евакуйована до Сталінграду, а потім до міста Уральск Західно-Казахстанської області. У квітні 1944 р., після звільнення Одеси від окупантів та повернення евакуйованих фондів, архів відновив свою діяльність у повному обсязі. В роки війни було втрачено понад 400 тис. справ Держархіву, а всього по Одеській області – більше 1 млн. справ.
До 1958 року архів підпорядковувався Міністерству Внутрішніх Справ УРСР, потім – Головному Архівному Управлінню при Кабінеті Міністрів УРСР (України), з 1999 року – Державному Комітету Архівів України при Кабінеті Міністрів України, з 2010 р. – Державній архівній службі України. У 1991 р. до складу обласного архіву були включені фонди колишнього Партійного архіву Одеського обкому Компартії України.
З 1920 р. назва архіву змінювалася декілька разів: Одеський історичний архів (1920-1923), Одеський губернський історичний архів (1923-1925), Одеський крайовий історичний архів (1925-1932), Одеський обласний державний архів (1932-1941), Державний архів Одеської області (1941-1958), Одеський обласний державний архів (1958-1980), Державний архів Одеської області (з 1980 р.).
ОБСЯГ ФОНДІВ ДЕРЖАВНОГО АРХІВУ ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ ТА ЇХ СКЛАД
Станом на початок 2013 р. Державний архів Одеської області зберігає* 13096 фондів, в т.ч.:
1432 – дорадянського періоду (до 1917 р.)
11410 – радянського періоду (в т.ч. 4726 фондів колишнього архіву Одеського обкому Компартії України)
93 – періоду незалежності України
154 – особового походження
2047051 справ за 1572-2011 рр., в т.ч.:
2038967 од. зб. на паперовій основі (1572-2011)
12307 од. зб. науково-технічної документації (XVIII – XXI ст.)
3173 од. обл. / 513 од. зб. кінодокументів (1961-2007)
22790 од. зб. фотодокументів (1951-2011)
784 од. обл. / 908 од. зб. фонодокументів (1967-2009)
527 од. обл. відеодокументів (2000-2011)
* Фонди ліквідованого у 2003 р. відділу Держархіву в м.Ізмаїл передані на тимчасове зберігання до Комунальної установи „Ізмаїльський архів” (адреса: 68600, м.Ізмаїл, вул. Савицького, 67 б, тел. (+380 48-41) 2-47-52).
Хронологічно найбільш давні документи Державного архіву Одеської області – це унікальні польські грамоти XVI-XVII століття, зібрані професором Новоросійського університету І.А.Лінниченком. Перша з них, писана латиною і завірена сургучевою печаткою, датується 1572 роком. Найдавніші і особливо цінні документи зберігаються також у фондах канцелярій Новоросійського і Бессарабського генерал-губернатора, Одеського градоначальника, Одеського поліцмейстера, Прокурора Одеського окружного суду, Балтського повітового суду, Одеської повітової земської управи, одеських митниць тощо.
Історію заселення півдня відображено в документах фондів Новоросійського і Бессарабського генерал-губернатора, Управління головного начальника південних поселень, Опікунського комітету для іноземних поселенців Південного краю Росії. В них є відомості про німецьких, болгарських, грецьких, польських, єврейських та інших переселенців, про ведення господарства і будівництво, відкриття шкіл і церков в колоніях; про історію Чорноморського, Бузького, Азовського і Дунайського (Новоросійського) козацьких військ.
У генерал-губернаторському архіві – справи про поляків, що переселялися в Новоросію в зв’язку з урядовою програмою освоєння краю, отримання земельних угідь відомими представниками польського дворянства (Скаржинські, Шеміоти, Грохольські, Собаньські, Потоцькі, Комаровські, Грабовські та ін.). Є матеріали про істотний внесок В.П.Скаржинського в історію краю – устрій лісосмуг у причорноморських степах, формування у 1812 році на власні кошти ескадрону для участі у бойових діях проти армії Наполеона.
Ряд матеріалів Канцелярії генерал-губернатора відображають процес єврейської колонізації Причорноморського регіону. Широко представлені законодавчі акти, рішення органів влади щодо євреїв, Положення про євреїв (1835, 1844), Положення про коробочний збір (1839), інформації губернаторів і статистичні відомості про переселення євреїв з Подільської, Могилівської, Курляндської, Ковенської, Мінської, Гродненської, Вітебської та ін. губерній і утворення єврейських колоній у Херсонській губернії, організацію фермерських господарств, списки євреїв-колоністів.
В матеріалах губернатора – документи про виділення земель військовослужбовцям Грецького піхотного батальйону, виникнення першого грецького військового поселення під Одесою – Олександівки-Арнаутівки, інших грецьких поселень на Півдні України.
Цікавими є матеріали щодо німецької колонізації півдня України, зокрема, фонди Меннонітської громади на р. Молочній, Одеської контори іноземних поселенців південного краю Росії, 19 німецьких волосних та сільських правлінь Херсонської губернії (Грослібентальської, Баденської, Кандельської, Мангеймської, Зельцської, Александрфельдської та Гофнунгстальської волостей). В них є документи про економічний стан німецьких поселень, статистичні зведення про населення, матеріали про страхування господарств, призов до армії, видачу паспортів та свідоцтв, роботу шкіл, благодійні акції, переселення до Сибіру, опікунські справи дітей-сиріт, рішення сільських зборів, поіменні та посімейні списки колоністів (поселян), відомості про антирадянське повстання німців-колоністів під Одесою у 1919 р. та ін.
У фондах Одеської міської думи і управи, Канцелярії Одеського градоначальника, Одеського будівельного комітету, Одеського відділення Російського технічного товариства, Одеського портового управління, Головної контори Російського товариства пароплавства і торгівлі в Одесі збереглися документи з будівництва і благоустрою міста та порту. Є відомості про купців і міщан, матеріали Першого Всеросійського перепису населення по місту Одесі (1897). Фонд Одеської міщанської управи містить посімейні списки (1828-1919).
Поліцейські, судові, прокурорські, нотаріальні установи хронологічно представлені з 1795 року. Особливо цінними є фонди Одеського міського магістрату, Канцелярії одеського поліцмейстера, Старшого нотаріуса Одеського округового суду, Одеського комерційного суду. В них – матеріали про торгові угоди, купівлю-продаж нерухомості, відомості про торгові доми, кримінальні справи.
Архів зберігає документи фінансових установ колишньої Херсонської губернії – Одеське повітове казначейство, Херсонське губернське акцизне управління в м. Одесі, Земський банк Херсонської губернії, Бесарабсько–Таврійський земельний банк, Податні інспектори м. Одеси, банкірські контори Ашкеназі, Барбаша та ін. Фонди містять ревізькі казки, приписи про включення до складу жителів Одеси та Одеського повіту, інформація про прибутки від експортованих і імпортованих через Одесу та інші порти товарів, описання сірникових фабрик, пивоварних, склодувних, нафтоочисних та ін. Заводів, патенти на продаж товарів, плани земельних ділянок, журнали засідань правлінь банків, акції, балансові книги, справи про видачі позик під заставу, протоколи перевірок і окладні листи зборів з торгово–виробничих фірм, листування про промислові, квартирні, процентні збори, надання патентів на право штучної торгівлі та ін.
У документах фондів Товариства сільського господарства Південного краю Росії, Одеського відділення Російського технічного товариства, волосних і сільських управ містяться відомості про розвиток сільського господарства, проведення дослідів над різноманітними сортами сільськогосподарських культур, їх культивацію і акліматизацію, документи про організацію сільськогосподарських і промислових виставок, технічні винаходи.
68 фондів навчальних закладів усіх рівнів відображають історію розвитку освіти на Одещині та півдні України. Матеріали Канцелярії попечителя Одеського учбового округу, Рішельєвського ліцею, Новоросійського університету, Одеських вищих жіночих курсів, гімназій та інших учбових закладів містять інформацію про систему вищої та середньої освіти, в тому числі спеціальної, про розвиток шкільної справи, відкриття державних та приватних навчальних закладів і учбово-виховну роботу, про діяльність відомчих вчених: М.Ф.Гамалії, СПР.К.Заболотного, СПР.І.Менделєєва, І.І.Мечникова, І.М.Сєченова, М.І.Пирогова, Є.М.Щепкіна, С.П.Ярошенка та ін. Цікавими є фонди Одеського єврейського училища „Талмуд-Тора”, політехнічних курсів І.І.Хойна, ремісничого училища товариства „Труд”, грецького дівочого училища Родоканакі, училища Євангелічно-лютеранського приходу Св. Павла та ін.
Держархів зберігає фонди релігійних установ різних конфесій.
У фонді Херсонської духовної консисторії – справи щодо організації духовного життя православного населення Новоросійського краю і окремих населених пунктів, управлінська документація про служителів культу, будівництво і ремонт церков, заснування єпархій, справи духовного суду. У складі фонду – метричні книги православних церков повітів Херсонської губернії, пароплавів, військових формувань, шпиталів та релігійних громад – штундистів, Євангельських християн, розкольників та ін.
Фонд Євангелічно-лютеранської парафії церкви (кірхи) св. Павла в м. Одесі включає укази С-Петербурзької Євангелічно-лютеранської консисторії про збори пожертвувань, порядок конфірмації, проведення свят; протоколи провінційних та окружних синодальних засідань, засідань церковної ради, переписку про призначення та звільнення вищого духівництва, формулярні списки священників; план колонії Люстдорф (1811). Є метричні книги приходу (Одеса, Люстдорф, Гюльдендорф, Петерсталь, Фрейденталь), списки (в т.ч. посімейні) парафіян, відомості про конфірмованих, справи про розірвання шлюбів, свідоцтва хрещення, справи про спадки, листування про позашлюбних дітей, про громадян, що перейшли з євангелічного до ін. віросповідань.
Фонд Римо-католицьких парафіяльних церков м. Одеси, сс. Мангейм, Северинівка Херсонської губернії включає метричні книги Мангеймської парафії (німецьких колоній Мангейм, Зельц, Ельзас, Баден та ін.): про шлюб (1814-1847), про народження (1819-1835); м. Одеси про шлюб (1867-1878), с. Северинівка (поляки) – про смерть (1844-1858). Також збереглися договори, купчі, плани та креслення Одеської Римо-католицької церкви Успіння Божої Матері, фінансові документи, листування з управлінської діяльності (1913-1919).
Фонд Тарутинської округової Євангелічно-лютеранської консисторії містить інформацію про діяльність релігійних сільських громад, будівництво церков у поселеннях Тепліц, Тарутине, Кульм; про благодійницькі акції на користь Російської армії, дітей-сиріт, бідних колоній на Волзі, інвалідів війни; про організацію сільських свят у селах – Дня урожаю (с. Париж), Дня селянина, Дня Націй, Дня німецьких шкіл, Дня Матері (с. Романівка). Є списки переселенців до Канади і Бразилії (1929).
Цінними джерелами для генеалогічних досліджень є комплекси документів, що складаються виключно з метричних книг – фонди Вірменської Апостольської церкви імені Григорія Просвітителя міста Одеси; Євангелічно-лютеранських парафій Херсонської, Бессарабської, Катеринославської і Таврійської губерній; Євангелічно-Реформатських парафій м. Одеси і с.Нейдорф (Карманове) Тираспольського повіту Херсонської губернії; Римо-католицької церкви у с. Красна, Бессарабія; Римо-католицької парафіяльної церкви (костелу) міста Балти Подільської губернії; Одеського міського рабинату; Балтського міського рабинату; Синагог колонії Абазівки та с. Піщана Балтського повіту; Татарської мечеті у місті Одесі.
Фонд Балтського духовного правління (ф. 762, 216 оспр. зб., 1798-1865 рр.) включає Укази Подільської духовної консисторії, справи про прийняття духовного звання, рукоположення у священики, диякони; матеріали про виділення землі церквам сіл Балтського повіту (1835-1836, 1843) і Дубоссарської волості (1798). Є матеріали про організацію секти молокан у с. Кричунове (1800) та розкольників; справи про дозвіл вступати у шлюб, розірвання шлюбів, про перехід у інші віросповідання; ревізькі казки духовенства (1816 р.), матеріали про розшук старовинних літописів та манускриптів по церквам Балтського правління (1839)
Фонди культурно-просвітницьких товариств – Одеського товариства історії і старожитностей, Одеського товариства витончених мистецтв, Одеського відділення Російського технічного овариства, Комітету Одеського відділення товариства розповсюдження знань серед євреїв, Правління Товариства „Труд” по розповсюдженню ремісничих знань серед євреїв – містять відомості про культурний розвиток краю, організацію просвітницької масової роботи серед національних громад, утворення бібліотек і музеїв, професійну підготовку молоді.
Історія благодійництва відображена у матеріалах фондів Одеського комітету Товариства опікунства над в‘язницями, Одеського приказу громадського призріння, Одеського слов‘янського товариства ім. Кирила і Мефодія
Фонди радянського періоду хронологічно починаються з 1917 року документами Одеської Ради робітничих депутатів і представників армії і флоту. Матеріали 1920-х років – губернських, повітових, волосних, сільських ревкомів і виконкомів – відображають встановлення радянської влади в губернії. У фондах Одеської обласної і міської рад, їх відділів і управлінь сконцентровані документи про розвиток промисловості і сільського господарства, транспорту, культури, освіти (1923-1992).
У фондах Одеської губернської ради народного господарства, Одеського окружного відділу місцевої промисловості, Одеського обласного управління легкої промисловості, районного енергетичного управління, міжобласного консервного тресту, заводів, фабрик та інших організацій і установ народного господарства зберігаються документи про націоналізацію промислових підприємств, відновлення народного господарства після війни, будівництво, реконструкцію і функціонування промислових підприємств, розвиток металообробної, деревообробної, шкіряної, текстильної, швейної, хімічної, харчової галузей (1919-1938, 1944-1965).
Проведення примусової колективізації та її наслідки, стан сільського господарства у 1920-1950-х роках висвітлені у фондах комітетів незаможних селян, губернського і повітового земельного управління, повітового земельного відділу, Одеського союзу сільськогосподарських кооперативів і кредитних товариств, колгоспів і сільськогосподарських артілей, установ і організацій сільського господарства (1920-1934, 1944-1956). Винятково цікавими є фонди німецьких ревкомів, волосних комітетів, сільських рад, КНС – документи 1920-х років про розкуркулення, експропріацію приватної власності у німців-фермерів.
У фондах ревкомів, виконкомів Рад 1920-х років є зведення про діяльність секцій національних меншин – польської, німецької, єврейської та інших секцій при Губнаробразі, матеріали про реєстрацію іноземно-підданих, роботу комісії національних меншин у громадах.
Фонди Товариства, Комітету і Одеської обласної ради земельного устрою трудящих євреїв „ОЗЕТ”, уповноважених районних комісій Всеукраїнського єврейського громадського комітету по наданню допомоги постраждалим від погромів („Євобщестком”), медичного відділу Одеського представництва Всесвітньої єврейської конференції „ВЕРЕЛИВ” та ін. містять матеріали про утворення національних колгоспів, переселення євреїв у Палестину, Біробіджан та Крим, списки осіб, що одержували матеріальну допомогу з-за кордону.
Матеріали про голодомори 1921 – 1923, 1930-1933, 1947-1948 років, причини і наслідки, знаходяться у фондах виконавчих комітетів (революційних, волосних, районних, міських, обласних), прокуратур, Контрольної комісії Робітничо-селянської інспекції, судово-слідчих і партійних органів.
Період румунсько-німецької окупації (1941-1944) висвітлено у фондах органів окупаційного режиму – дирекцій губернаторства Трансністрії, примарій Одеського муніципалітету, повітових префектур, районних претур, судів, поліцейських органів, сигуранци, Одеської тюрми, районних примарій, сільських трудових общин, заводів і фабрик, учбових закладів та ін. Це документи про вивіз матеріальних і культурних цінностей з України до Німеччини і Румунії, повернення приватної власності громадянам, репресованим радянською владою, матеріали перепису населення міста Одеси (1941-1944 рр.), списки радянських військовополонених, матеріали про колабораціоністів, інформації про німецьких, румунських та італійських військовослужбовців, похованих на території Одеської області в період окупації та ін. Є відомості про в’язнів гетто (концтаборів), утворених на території „Губернаторства Трансністрії” (у Бершаді, Балті, Березівці, Могилеві-Подільському, Чечельнику, Доманівці, Копайгороді та ін. – всього 144 гетто).
У фонді Одеського облвиконкому знаходяться матеріали відділу по переселенню громадян із Польщі (1944-1951 рр.) – списки переселенців із Польщі в Україну і з України в Польщу, директиви й інструкції з переселення. Особливо цінними є документи відділу репатріації облвиконкому (1946-1953) – відомості про повернення громадян, примусово переміщених з Одеської області до Німеччини та інших країн в період Другої Світової війни (списки, інструкції і листування щодо поселення та трудовлаштування, інформації про відношення населення до репатрійованих та ін.). У Держархіві зберігаються також фільтраційні справи на колишніх військовополонених та репатрійованих громадян, які надійшли з Управління Служби безпеки України в Одеській області.
У фондах Чорноморського морського пароплавства, Одеського торговельного флоту, Одесько-Кишинівської залізниці є цінні матеріали про економічний розвиток регіону, зокрема, про перевезення, вантажообіг, будівництво на транспорті та ін. (1920-1975).
Архів зберігає фонди установ народної освіти, науки, культури, охорони здоров’я, вищих і середніх учбових закладів. Особливо цінними є фонди одеських вишів – Інституту народного господарства, Німецького педагогічного інституту, Одеського єврейського сільськогосподарського інституту, Одеського державного університету ім. І.І.Мечникова, Політехнічного інституту та ін.
Одним з найцінніших комплексів документів є книги реєстрації актів цивільного стану (РАЦС) за 1919 – 1935 рр., які надійшли з районних і міських відділів РАЦС Одеської області.
У 2011 р. прийнято колекцію етнографічних матералів за 1970-80-ті рр., зібраних в різних областях України студентами філологічного факультету Одеського державного університету ім. І.І.Мечникова під керівництвом доцента П. Т. Маркушевського.
Архівом приймається виборча документація періодів радянської влади (1917 – 1991) та незалежності України (1991 – 2012).
Фонди особового походження займають чільне місце серед зібрань Держархіву, оскільки саме вони містять неофіційні, приватні, часто унікальні та раритетні матеріали відомих громадських діячів, вчених або простих громадян. Яскравим прикладом є особливо цінний фонд Аполлона Олександровича Скальковського – історика, археолога, члена-кореспондента Петербурзької Академії наук, директора Статистичного комітету Новоросійського краю. Фонд включає приватні документи родини Скальковських, рукописи його робіт по історії та статистиці краю, про розвиток чорноморської торгівлі й чорноморського торгівельного флоту, по історії Кримської війни 1853-1856 рр., про секти розкольників, про організацію історичного архіву в Одесі.
Серед сімейних зібраньоригінальним фондом є документи Шеміотів – відомої родини поміщиків Могилівської і Херсонської губерній. Вікентій Леонтійович Шеміот на початку ХІХ століття займав посаду катеринославского цивільного губернатора, Олександр Вікентійович (1815-1866) був російським дипломатом, Вікентій Станіславович (1837-1902) – лейтенантом флоту, Казимир Вікентійович (1891 – ?) – інженером. У сімейному архіві цієї родини відклалися унікальні матеріали – патент 1784-го року на звання ад’ютанта 2-ї Української кавалерійської бригади, підписаний національним героєм Польщі генералом Тадеушем Костюшком, списки віршів О.Пушкіна, К.Рилєєва, рукопис «Останній день життя Катерини II» (1796), витяг зі слідчої справи про декабристів (1826), тексти українських, молдавських і перських народних пісень, господарські документи та листування щодо маєтків. Вражають “Дорожні нотатки по Туреччині та Ірану” О.С.Шеміота, рукописи арабською мовою, списки листа Сперанського Олександру II (1813), звернення російського уряду до вищих чиновників Османської імперії (1827), могилівського дворянства до Миколи I (1832), командуючого російськими військами на Кавказі до горців (1844) та ін. Більшість документів – польською мовою.
Варті уваги дослідників також фонди генерал-губернатора Новоросійського краю О.Ф.Ланжерона, професорів Новоросійського університету І.І.Мечникова, О.І.Маркевича, І.А.Лінниченка, М.Г.Попруженка, С.Г.Віленського, О.О.Кочубинського, О.П.Доброклонського, К.М.Смирнова, Ф.К.Бруна, О.О.Борзенка, В.М.Петріашвілі; одеських міських голів Г.Г.Маразлі, П.О.Зеленого; архієпископів Никанора (Бровковича) та Іннокентія; письменників Д.Л.Мордовцева (Мордовця), М.В.Шугурова; публіциста О.П.Руссова; видавця альманаха “Багаття” І.Л.Липи; редактора “Одесского листка” С.Ф.Штерна; директора Одеського музею історії і старожитностей М.М.Мурзакевича; грецьких купецьких сімей Родоканакі-Юр’євичів, Інглезі, Гагаріних-Стурдза; акторок театру М.І.Морської, Г.В.Бялковської; скульптора Б.Едуардса; присяжних повірених М.Б.Цвіллінга, К.Г.Березовського, Ю.І. Гроссфельда; театрального критика В.Лоровича; інженерів Фукса, Гарріса; маклера С.І.Гайоса; поміщиків Назимових, Обух-Вощатинських, Собанських, Сцибор-Мархоцьких, Ерделі, Каменєвих, Язикових, С.І. Келеповського та ін..
Серед особових фондів радянського періоду надзвичайно цінними є документи доктора історичних наук, відомого спеціаліста з юдаїки С.Я.Борового, професора-офтальмолога Н.О.Пучковської, професора-історика А.Д..Бачинського, народної артистки УРСР Л.І.Бугової, кандидата медичних наук Я.Й.Камінського, юриста І.А.Хмельницького та ін. Серед надбань архіву останніх років – фонди старшого викладача Одеського технікуму харчової промисловості, інструктора-методиста по туризму В.А. Короба; одеських краєзнавців і колекціонерів Р.О.Шувалова, М.Р.Бельського, С.З.Лущика; письменника-сатирика і редактора одеського гумористичного журналу «Фонтан» В.І.Хаїта, голови Березівської райдержадміністрації, депутата 4-х скликань, директора Держархіву Одеської області І.І.Ніточка; професора, доктора історичних наук, академіка Балканської Академії Наук М.Д.Дихана; командира 1-го рангу підводного човна О.О.Калініченка; кандидата фізико-математичних наук, астронома, члена міжнародної організації COSPAR та Euroropean Geoscionces Union В.О.Смирнова.
В Держархіві зберігаються кіно-, фото-, фоно- і відеодокументи, які відображають політичне, економічне, соціальне, наукове і культурне життя м. Одеси і регіону.
Серед кінодокументів (1961-2007) найцікавішими є сюжети про прийом дипломатичних делегацій, зокрема, з Франції, Фінляндії, Німеччини, Канади, США, про 75-річний ювілей Одеської джутової фабрики, виставку нових сільськогосподарських агрегатів Одеського машинобудівельного заводу (1961), будівництво житлових комплексів.
Фотоматеріали (1951-2011) охоплюють всі стороні життя міста і області. Особливо цінними є фотознімки про міжнародні зв’язки, розвиток сільського господарства і промисловості Одещини, діяльність науково-дослідних інститутів. Є фотографії про візити в Одесу відомих політичних діячів М.С.Хрущова, В.В.Щербицького, М. С. Горбачова (1981), Фіделя Кастро та ін.
З 2002 року формується унікальна фотоколекція (понад 22 тис. знімків та негативів) відомого одеського фотохудожника Леоніда Сидорського, яка складається з матеріалів його персональних виставок та приватних документів. Оригінальними і неповторними є його зображення будинків старої і сучасної архітектури, вулиць, бульварів, пам’ятників м. Одеси, святкування Гуморини, фотохроніка творчого процесу зйомок художніх фільмів на Одеській кіностудії („Три мушкетера”, „Двадцять років потому” та ін.), галерея портретів відомих одеситів.
У 2008-2010 рр. зібрані фотоколекції пам‘ятників на території Одещини, зокрема, присвячених жертвам Голодомору 1932 – 1933 років, загиблим у Великій Вітчизняній війні 1941 – 1944 років.
Фономатеріали (1967-2007) представлені в основному звукозаписами Одеського обласного радіо та Студії звукозапису Одеського Чорноморського пароплавства. Є плівки з голосами академіків-офтальмологів В.П. Філатова і Н.О.Пучковської, Героїв Соціалістичної Праці М.О.Посмітного, М.Шолар, Героя Радянського Союзу льотчика-космонавта Шоніна, ректора і професора Одеської консерваторії, оперного співака М.Огренича; радіо сюжети про перебування в Одесі відомих особистостей, зокрема, композитора Д.Шостаковича та ін.
У 2009 р. на державне зберігання прийняті аудіодокументи від Обласної державної телерадіокомпанії за 1988, 2003-2009 рр. – передачі:„Степан Олійник – прозаїк і гуморист”, „Вечір пам’яті, присвячений В.Висоцькому”, „Висоцький в гостях у одеситів”, „Не забути Голодомор в Україні” та ін.
Відеоматеріали (59 касет, 2000-2011) – це сюжети про композиторів Одеси, Одеську обсерваторію і проф. В.Цесевича, спогади учасників Татарбунарського повстання 1924 року, театральні постановки (“Пікова дама”, “Король Лагорський” та ін.), передвиборий агітаційний ролик кандидата в депутати Верховної Ради України О.О. Козаченка та ін.
У 2009 р.від Обласної державної телерадіокомпанії прийнято такі телепередачі, як „Козацькі вожді України (І. Мазепа, Б.Хмельницький), „Заповідними стежками” – сюжет про Одеську затоку, „Античні пам’ятки”, кліп на пісню В. Висоцького, передача „Міста світу – Барселона, парк Гауді” та ін.
Колишній партійний архів Одеського обкому Компартії України налічує 4726 фондів (664395 справ). Початок фондоутворенню партійного архіву поклав Одеський губком КП(б)У в 1920 році. У квітні 1922 року при Губкомі був організований відділ історії партії (Істпарт) з метою збирання і обробки матеріалів з історії партії і робітничого руху. Хронологічно найбільш давніми є документи фонду Істпарту – Одеської обласної філії Інститу історії партії та Жовтневої революції на Україні при ЦК КП(б)У (1905-1940), в якому зібрані відомості про революційні події у м. Одесі і Україні, діяльність видатних революціонерів, роботу партійних комітетів Одещини, анкети та інші документи з особового складу на відомих членів партії, червоногвардійців, партизан і підпільників (1917-1919), копії листівок РСДРП, спогади учасників революції, членів партійних гуртків і організацій РСДРП про боротьбу трудящих м. Одеси з окупаційними англо-французькими і австро-німецькими військами у 1918-1919 роках. У фонд включені копії документів Одеського жандармського управління, охоронного відділення і прокуратури м. Одеси кінця ХІХ – початку ХХ ст., зроблені учасниками наукової групи по обробці революційних архівів.
Фонди Одеського Губернського Комітету Комуністичної Партії (більшовиків) України (1920-1925), Одеського окружного комітету КП(б)У (1925-1932), Одеського обласного комітету Компартії України (1932-1991), Ізмаїльського обласного комітету Компартії Країни (1940-1954) містятьпротоколи пленумів, засідань бюро і активу, партійних зборів, циркуляри, зведення центральних партійних органів про політичний стан на місцях, зведення про боротьбу з куркульством, про стан політично-виховної роботи, бюлетені губернської надзвичайної комісії, інформацію про роботу національних секцій (протоколи засідань, листування з організаціями національних меншостей), протоколи про чистки партії, анкети реєстрації і перереєстрації комуністів (1920), реєстраційні особисті картки, особисті листки прийому до партії та ін. Знайшли відображення такі питання як боротьба з наслідками голоду у 20-х роках, діяльність міжнародних організацій АРА, „Джойнт”, введення карткової системи, голодомор 1932-1933, 1947-1948 рр., політичні репресивні процеси 30-50-х років (справи „лікарів”, „інженерів”, „троцькістів”, розкуркулення, репресії з національних мотивів, боротьба з „космополітизмом”, переселення поляків, відношення членів партії до культу особистості Й.Сталіна, гоніння на інтелігенцію у 60-90-х роках та ін.). Є матеріали про організацію та ліквідацію раднаргоспів, участь одеситів та жителів області в освоєнні цілини, будівництві Байкало-Амурської магістралі (БАМ) та інших об’єктів всесоюзного значення. наларікження і підтримку зв’язків з міжнародним комуністичним рухом і компартіями інших країн.
Фонди повітових (Ананьївського, Балтського, Одеського, Тираспольського,1920-1925) та районних комітетів Компартії України по Одеській області включають протоколи пленумів, засідань бюро і активу, партійних зібрань, циркуляри і зведення ЦК КП(б)У, документи персонального характеру: справи про прийом до Компартії, особисті справи, матеріали про обмін партійних документів (1922, 1926, 1936, 1954, 1973), матеріали конференцій, і комсомольських зборів (1905-1991); статистичні звіти про кількісний та якісний склад партійних організацій області, зведення про політичний і економічний розвиток повітів, районів.
Фонди первинних організацій представлені матеріалами парткомів Чорноморського Радянсько-Дунайського пароплавства, Одеського та Іллічівського морських торгових портів, ЧПОРП “Антарктика”, судоремонтного заводу (1920-1925, 1932-1991) та інших численних промислових підприємств, сільськогосподарських, кооперативних, торговельних організацій, установ науки і культури, медичних закладів, університетів, інститутів тощо.
Діяльність інших політичних партій і організацій, що існували на території м. Одеси і Одеської області у перші роки Радянської влади, відображають документи фондів Одеського Комітету РСДРП (меншовиків) (1918-1929), Одеського Губернського Комітету лівих есерів (боротьбистів) (1919-1920), Одеського обласного і Одеського міського комітетів єврейської Комуністичної партії (Поалей-Ціон) (1917-1921), Одеського обкому єврейського комсомолу (Євкомолу), а також матеріали фонду “Стенограми, статті, інші документи про боротьбу комітетів РСДРП, есерів, окремих революціонерів з царизмом. Спогади про боротьбу за владу Рад, повстань у м. Одесі, Татарбунарах і інших подіях на Одещині” ( 1894-1990).
Особливо цінним є фонд „Документи і матеріали з історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр. на території Одеської області. Підпільно-партизанський рух на Одещині”, в якому відклалися, зокрема, документи про діяльність партизансько-підпільних загонів під керівництвом Авдєєва-Чорноморського, Молодцова-Бадаєва, П. Д‘ячишина та ін. Цікавими є спогади партизан і підпільників П.Пустомельника, П.П.Терещенка, А.СПР.Могилея, І.Г.Ілюхіна, учасника війни С.А.Підкамінського (про повітряні бої над Одесою) та ін.
Фонди контрольних органів партії – губернської, окружної і обласної контрольних комісій, а також робітничо-селянських інспекцій містять матеріали перевірок додержання комуністами вимог уставу та дисципліни, проведення „чисток”, боротьби з „троцькістсько-зінов’євською опозицією” (пояснення 10-ти членів ЦК і ЦКК ВКП (б) – Н.Крупської, Л.Каменєва, Г.Зінов’єва, Г.П’ятакова, Л.Троцького та ін.), апеляції комуністів щодо відновлення членства в партії, персональні справи, анкети керівних працівників комісій. Матеріали політвідділів Чорноморського морського пароплавства, Одеської залізниці, машино-тракторних станцій (МТС), трестів радгоспів (1933-1957) включають рапорти і зведення про настрої у трудових колективах, протоколи зборів парторганізацій, відомості про навчання та перепідготовку кадрів, стаханівський рух на підприємствах та ін.
Фонди Одеської вищої партійної школи (1944-1992), Одеської радянсько-партійної школи (1953-1973), Вечірнього університету марксизму-ленінізму при Одеському міському комітеті КПУ (1944-1991), Постійно діючих курсів перепідготовки партійних і радянських робітників при Одеському обкомі КПУ (1968-1975), Одеської зональної комсомольської школи (1971-1982) містять накази з основної діяльності і особового складу, протоколи засідань ректорату, вчених рад і кафедр, звіти мандатних і іспитових комісій, плани і розклади семінарських і практичних занять, списки і особисті справи слухачів і викладачів, особисті листки рекомендованих до школи, журнали обліку відвідувань і успішності, листування з ЦК КПБУ, ЦК ВЛКСМ, ЦК ЛКСМУ, партійними і радянськими установами з питань структури і штатів шкіл, явки на курси, розміщення і забезпечення слухачів та ін.
Діяльність Комуністичного Союзу молоді представлена документами Одеського обласного Комітету ЛКСМ України (1932-1991), Одеського промислового обкому ЛКСМ України (1963-1964), Одеського сільського обкому ЛКСМ України (1963-1964) Ізмаїльського обкому ЛКСМ України (1963-1964), Одеського міського комітету ЛКСМ України (1937-1991), фондами районних і первинних комітетів Одеси і Одеської області, редакціями газет первинних організацій – “Комсомольское пламя” Жовтневого району м. Одеси (1956-1959), “Комсомольська Іскра” Малиновського району м. Одеси (1976-1981) та ін.
Колекція фотодокументів партархівупредставлена 363 фотографіями за період з 1902 по 1982 роки (оригінали і копії). Серед особливо цінних фотознімки учасників революційних рухів 1905-1907, 1917-1918 років (Вакуленчука Г.М., Шмідта П.П., Жанни Лябурб, Христо Ботєва та ін.); будівництва барикад на вулицях Одеси (1941), воїнів Радянської Армії на вулицях звільненої Одеси (1944), сюжети про відбудову Одещини після Великої Вітчизняної війни, візити в Одесу відомих політичних діячів та ін.
У фондах колишнього партійного архіву зберігаються також окремі номери періодичних видань – газет “Искра” (1901-1902), “Известия Одесского Совета рабочих депутатов и представителей армии и флота” (1917), “Одесские новости”, “Южный рабочий” (1917-1918) та ін., а також газети періоду румуно-німецької окупації «Молва» і «Одесская газета». Повоєнні партійні ЗМІ представлені фондами редакцій газет „Чорноморська комуна”, „Знамя коммунизма”, „Комсомольская Искра”, „Вечерняя Одесса”.
Деякі документи періоду 1920-1930-х років були втрачені під час евакуації фондів партійного архіву. У вересні 1991 року документи Партійного архіву були передані на зберігання до Державного архіву Одеської області.
Документи періоду незалежності України ведуть свій відлік з 1991 року. Це фонди Одеської обласної державної адміністрації та її структурних і територіальних підрозділів, державних, акціонерних та приватних підприємств, численних партійних і громадських об‘єднань, фонди особового походження. Документи відображають становлення і розвиток української державності, процеси реорганізації у галузях політики, економіки, культури, соціального життя. Архів поповнився і новими колекціями, такими як „Голодомор в Одеській області 1932-1933 років. Пам’ять народу: свідчення, спогади, дослідження”, „Колекція мікрофільмів „Дипломатична кореспонденція між консулом США в Одесі та Державним Департаментом США. 1831 – 1906.”, „Чорноморське козацьке з’єднання”, „Герої Соціалістичної Праці та Герої України Одещини”.